Шопоголік. Софи Кинселла

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Шопоголік - Софи Кинселла страница 27

Шопоголік - Софи Кинселла

Скачать книгу

буде судимість. Я ніколи не зможу поїхати до Америки.

      – Послухайте, я куплю її, гаразд? – насилу видихаю я. – Я куплю цю довбану книжку. – Я вихоплюю її з рук того чоловіка і поспішаю до каси, доки він не встиг нічого більш сказати. Серце в мене й досі тяжко калатає.

      Біля сусідньої каси стоїть та старенька в синьому пальті, і я намагаюся уникати її погляду. Але вона мене помічає і сповненим торжества голосом кричить:

      – Я скористалася вашою порадою! Обрала те, що, сподіваюся, їй справді сподобається!

      – Чудово, – відповідаю я, простягаючи свою збірку рецептів касирці.

      – Називається «Короткий путівник по Індії», – торочить далі літня жінка, показуючи мені товсту книжку в м’якій синій обкладинці. – Чули про такий?

      – О, – вимовляю я. – Ну, так, але ж…

      – Із вас 24 фунти 99 пенсів, – каже дівчина за моєю касою. Що? Я здивовано витріщаюся на дівчину. Двадцять п’ять фунтів просто за рецепти? Чому я не могла взяти якусь дешевеньку брошурку? Чорт. Чорт. Страшенно неохоче я виймаю кредитку і простягаю їй. Шопінг – це одне, а коли вас силують купувати, якщо ви цього не хочете, – це вже зовсім інше. Адже на ці двадцять п’ять фунтів я могла б купити, наприклад, гарну білизну.

      Утім, думаю я, йдучи з тієї крамниці, я отримала цілу купу балів на клубну карту. Що дорівнюють… 50 пенсам! І тепер я зможу готувати різноманітні смачні екзотичні страви, заощаджуючи купу грошей на готовій їжі. Справді, цю книжку можна вважати вдалим придбанням.

      Не хочу вихвалятися, але, окрім цієї витрати, наступні два дні я просто неймовірно добре тримаюся. Єдине, що я купую, – справді крутий хромований термос, щоб брати каву із собою до офісу (а ще каву в зернах та електричну кавомолку – не пити ж мені ту гидотну розчинну каву)? І ще квіти й шампанське до дня народження Сьюз.

      Але на це мені дозволено витрачатися, адже, як навчає Девід Е. Бартон, слід цінувати своїх друзів. Він каже, що ділитися хлібом із друзями – одна з найстаріших і найважливіших традицій у людському житті. «Не припиняйте підносити подарунки своїм друзям, – пише він. – Вони не повинні бути особливо вишуканими – спробуйте мислити творчо і виготовляти їх самостійно».

      Тож я купила для Сьюз маленьку, а не велику, пляшку шампанського, а замість того щоб купити дорогі круасани в кондитерській, вирішила приготувати їх із готового тіста.

      Увечері ми збираємося в «Терраццу» на вечерю з двоюрідними братом та сестрою Сьюз, Таркіном та Фенеллою, і, чесно кажучи, це може вийти досить дорогий вечір. Але все гаразд, адже це можна вважати діленням хліба з друзями (от тільки «хліб» у «Террацці» – це фокача з в’яленими помідорами, що коштує 4,50 фунтів за кошик).

      Фенелла з Таркіном приїжджають на день народження Сьюз о шостій годині, і, щойно побачивши їх, вона починає захоплено верещати. Я поки що у своїй кімнаті, закінчую фарбуватися й відтягую ту мить, коли мені доведеться вийти й привітатися з ними. Я не надто захоплююся Фенеллою та Таркіном. Насправді, як на мене, вони трохи дивакуваті. По-перше,

Скачать книгу