запитання».
– Так, пам’ятаю. Було два постріли. Один влучив у бокове дзеркало, а другий розбив заднє вікно.
– Добре, а тепер заплющ очі.
Ленґдон збагнув, що Сієнна перевіряє його пам’ять, і заплющив очі.
– У що я вдягнена?
Сієнна чітко постала перед мисленим зором Ленґдона.
– Чорні туфлі на пласкій підошві, сині джинси та кремовий светр із V-подібним вирізом. Волосся русяве, до плечей, зібране ззаду. А очі карі.
Ленґдон розплющив очі й уважно оглянув Сієнну, задоволений тим, що його ейдетична пам’ять функціонує нормально.
– Добре. Маєш прекрасну візуально-пізнавальну фіксацію, і це підтверджує, що твоя амнезія стосується виключно минулого, а також те, що твоїй здатності формувати спогади не завдано непоправної шкоди. Ти не пригадав нічого нового про те, що трапилося впродовж останніх кількох днів?
– На жаль, ні. Утім, коли тебе не було, на мене накотилася ще одна хвиля тих самих видінь.
Ленґдон розповів Сієнні про рецидиви галюцинацій, у яких фігурували жінка під вуаллю, гори трупів та ноги з літерою R, що стирчали, звиваючись, із землі. Потім він розповів їй про химерну дзьобату маску, що витала в небі.
– «Я – смерть»? – стурбовано спитала Сієнна.
– Так, саме це вона й казала.
– Зрозуміло… Звучить навіть крутіше, ніж «Я – Вішну, руйнівник світів».
Молода жінка процитувала фразу фізика Оппенгеймера, яку він мовив під час випробовування першої атомної бомби.
– А ця дзьобата маска із зеленими очима… – сказала Сієнна, – ти маєш хоч якесь пояснення, звідки у твоїй голові міг узятися цей образ?
– Жодного пояснення, але маски в такому стилі були досить поширеними у Середньовіччі, – сказав Ленґдон і після невеличкої паузи продовжив: – Вона зветься маскою чуми.
Сієнна чомусь сильно рознервувалася.
– Маска чуми?
Ленґдон швидко пояснив їй, що в його світі символів унікальна форма маски з довгим дзьобом була майже синонімом Чорної Смерті – смертоносної чуми, яка вихором пронеслася Європою на початку чотирнадцятого сторіччя, винищивши до третини населення в деяких із її регіонів. Більшість людей вважали, що «чорне» в Чорній Смерті мало стосунок до потемніння плоті жертв, спричиненого гангреною та підшкірними крововиливами, але насправді слово «чорна» відображало той глибокий панічних страх, який епідемія чуми поширювала серед населення.
– Ту дзьобату маску, – сказав Ленґдон, – носили середньовічні чумні лікарі, щоб до їхніх ніздрів не добралася пошесть під час лікування хворих. Нині ці маски можна побачити лише на венеціанському карнавалі – як лячну згадку про той похмурий період італійської історії.
– А ти певен, що бачив таку маску в одному зі своїх видінь? – спитала Сієнна вже тремтячим голосом. – Маску середньовічного чумного лікаря?
Ленґдон кивнув. Бо ту дзьобату маску було важко сплутати
