словенороський Памви Беринди / Підготовка тексту і вступ. ст. В. В. Німчука. – К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1961.
40
Срезневский И. И. Свидетельство Паисьевского сборника о языческих суевериях русских // Москвитянин. – 1851. – № 5. – Кн. 1. – Ч. 2. – С. 60—61.
41
Аничков Е. В. Язычество и Древняя Русь (Записки Историко-филологического факультета. Вып. 117). – СПб.: Типография М. М. Стасюлевича, 1914.
42
Гальковский Н. М. Борьба христианства с остатками язычества в Древней Руси. Т. I. – Харьков: Епарх. типогр., 1916.
43
Там само. – С. 68—69.
44
Перше видання словника побачило світ ще за життя В. Даля, у 1863—1866 рр.
45
Даль Владимир. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. I. А—З. Шестое издание. – СПб.: Диамант, 2002. – С. 82.
46
Грінченко Б. Словарь української мови. Том IV. Р—Я. Русавка, Русалка. – К.: Редакція журнала «Кіевская старина», 1909. – С. 88.
47
Грінченко Б. Словарь української мови. Том III. О—П. Перегеня. – К.: Редакція журнала «Кіевская старина», 1909. – С. 113.
48
Ці обряди зазвичай виконувалися на завершення весняно-літнього циклу календарної обрядовості, пов’язаного зі збором урожаю.
49
Курило О. Як водили перегеню // ЕВ. – К., 1925. – Кн. 1. – C. 66—68.
50
Там само.
51
Водіння – це ритуальна дія, головний елемент обрядів-процесій, центральною постаттю в яких є умовний ряджений. Ця дія включена в календарні обряди переважно двох типів – обхідного та проводів. За першого типу обряду група учасників дійства водить рядженого по хатах, співаючи та бажаючи господарям добробуту й отримуючи винагороду (колядування, обходи). У другому типі рядженого (який може уособлювати міфологічного персонажа) виганяють за межі села (проводи, вигнання). Для обох типів характерна термінологія, заснована на використанні похідних від дієслів «водити» або «ходити з…». Об’єктами водіння в зоо- або антропоморфному зовнішньому образі або з елементами рядження є: тварини (водити «коня», «козу» та ін.); персоніфіковані свята і сезони календарного циклу (водіння «Весни», «Семика», «Масляниці» та ін.); міфологічні персонажі (водіння та проводи «русалки», «Долі», «Маланки», «перегені», «діда з бабою», «пеперуди» (пд.-слов.), chodzenie z królewną, chodzenie z diabłem (польськ.), вигнання «відьми»); рослини (водіння «Куста», «Тополі», «Березки» та ін.). Детальніше див.: Виноградова Л. Н., Плотникова А. А. Водить // Славянские древности. Этнолингвистический словарь / Под ред. Н. И. Толстого. Т. 1. А—Г. – М., 1995. – С. 390—392.
52
Копержинський К. Обряди збору врожаю у слов’янських народів у найдавнішу добу розвитку // Первісне громадянство та його пережитки на Україні / За ред. К. Грушевської. – К., 1926. – С. 74.
53
Там само. – С. 73.
