виробити імунітет проти небезпек, що загрожують її фізичній недоторканності.
4000 років шкільної комедії
«Учню, куди ти ходив у свої ніжні літа? – До школи. – Що ти робив у школі? – Розказував урок за табличкою, поснідав, підготував нову табличку, написав на ній урок і закінчив його; потім мені задали вчити напам’ять, а по обіді дали письмову вправу. Після уроків я повернувся додому, зайшов до хати, там сидів батько. Я розповів йому про свою письмову вправу, потім прочитав напам’ять вивчену табличку, і батько був неабияк утішений… Коли я прокинувся з самого ранку, повернувся до матері й сказав: «Дай мені поснідати, я маю йти до школи». Мати дала два хлібці і я пішов. У школі доглядач сказав мені: «Чому ти запізнився?» Стало страшно, серце закалатало, я став перед учителем і шанобливо вклонився. Він дорікнув мені за спізнення. Потім учитель покарав мене за те, що я вставав на уроці… Я показав йому свою табличку, і він мовив: «Твоє письмо незадовільне». Мене знову покарали різкою. Вдома школяр сказав батькові: «Запроси учителя в дім». Батько прислухався до цих слів. Учителя запросили, і коли він увійшов до хати, його посадили на почесне місце. Учень прислужував йому, оповив піклуванням і показав при батькові все, чого досяг в опануванні мистецтва письма на табличці. Батько налив учителеві вина, одягнув у нове плаття, підніс подарунка, надягнув йому на палець перстень. Учитель мовив учневі: «Юначе, оскільки ви не знехтували моїми словами й не заперечили мені, ви зможете сягнути вершин у мистецтві писаря, ви цілковито спроможні досягти цього… Ви зможете наставляти ваших братів, а друзів очолити: ви зможете дістати найвищий ранг серед учнів… Ви добре виконували шкільні завдання, і ось ви стали ученою людиною».
(Фрагмент тексту шумерських табличок, реконструйований фахівцями-ассирологами й опублікований в «Journal of the American Oriental Society».)
Примноження шкіл довершило інтернування дитини. Казали: «То провина Карла Великого». І це не лише легенда. Усе розпочалося за його правління. У перших монастирських школах дорослі ходили слухати лекції кліриків разом з юнаками. Але наприкінці Середньовіччя на Заході з’являються перші ознаки сучасних навчальних циклів: учні гуртуються за віковими категоріями, замість того, щоб змішуватися з іншими за дисциплінами та рівнем знань17.
Ув’язнення в школі найдовше уникали багатії. Сини сеньйорів і далі опановували військову професію, вигідно користуючись усіма соціальними контактами, які надавало їм життя, відкрите зовнішньому світу. Давалася взнаки кастова солідарність, але на них не тиснула вікова та класова сегрегація: в іграх і змаганнях вони перетиналися з простолюдом. У школах ретельніше навчалися бідняки, а багатії не надто старалися. Хто й так від народження володів важелями політичної влади, той не був посидющим на заняттях кліриків, які могли дати лише владу інтелектуальну. Багатії присвячували себе життю воїна. Натомість сини простолюду, сподівалися
