не можу тобі сказати, Діку. Певно, хтось його супроводжував, адже зазвичай наймають невеликий загін носіїв-тубільців…
Аж раптом на палубі показався Неґоро. Ніхто, крім капітана Галла, не помітив, яким поглядом португалець уп’явся в собаку, що й далі охороняв кубики з літерами «С» і «В». Побачивши кока, пес загрозливо вишкірив ікла і глухо загарчав. Неґоро одразу ж повернувся до камбуза, щось злісно бурмочучи.
– Схоже, тут якась таємниця, – примружив очі капітан, що пильно спостерігав за цією короткою сценкою.
– Але як собака міг навчитися розрізняти літери абетки? – і далі чудувався Дік Сенд.
– Цього я достеменно не знаю, – знизав плечима Галл. – Перед нами тільки беззаперечний факт: із двадцяти шести літер латинської абетки Дінго вибрав дві; інші він навряд чи знає. Отже, були якісь дуже вагомі причини, що змусили пса запам’ятати саме ці літери…
– Ех, сер, – вигукнув юнак, – якби Дінго умів говорити! Він би враз розтлумачив нам, що означають ці літери і чому він так гострить зуби на нашого кока!
– Та ще й які! – розсміявся капітан, показавши на Дінго, який саме позіхав, роззявивши свою широку ікласту пащу.
Частина друга. Небезпечне полювання
Молодший матрос невідь-чому відчував неприязнь до Неґоро, хоча судновому кокові досі не було за що докоряти. Проте на деякий час Дік Сенд геть забув про португальця, бо на шхуні тільки й розмов було, що про Дінго. Його одностайно визнали найученішим псом на світі, який вміє не тільки читати, а може, навіть і писати краще за деяких матросів.
– Ось побачите, – казав стерничий Болтон, – одного чудового дня цей пес підійде до мене й спитає: «Куди тримаємо курс? З якого румба дме нині вітер?» І що вдієш – доведеться відповісти…
– Існують же балакучі птахи, – підхоплював інший матрос, – ті самі граки чи папуги! Чом би й собаці не заговорити, якби він схотів?
Капітан Галл кілька разів розкладав кубики перед мордою пса, і Дінго завжди безпомильно і не вагаючись вибирав ті самі – з літерами «С» і «В». За цим дослідом якось спостерігав кузен Бенедикт, але ентомолога поведінка Дінго анітрохи не вразила.
– Не лише собаки такі кмітливі, – поважно промовив він, – на світі існує чимало інших розумних тварин. Але всі вони керуються лише інстинктом. Наприклад, щури, що втікають з корабля, приреченого на загибель… або ж бобри, які вміють передбачати повені. Згадайте також віслюків з їхньою чудовою пам’яттю… папуг, що виголошують цілі промови… А комахи з їхнім дивовижним інтелектом! Мурахи можуть позмагатися з нашими архітекторами, а водяні павуки-сріблянки, не знаючи законів фізики, будують водолазні дзвони з бульбашок повітря… Ні, цей Дінго – звичайнісінький сторожовий пес, хоча й породистий…
Тільки кок не поділяв загального захвату і ще старанніше, ніж будь-коли, уникав зустрічей з улюбленцем команди. Взаємна неприязнь кока й собаки
