розслідування і з’ясувати те або те».
Атож, саме в цьому була головна складність – її вік і слабкість організму. Хоч для свого віку вона має непогане здоров’я, але вона стара. І якщо доктор Гейдок суворо заборонив їй працювати в саду, то навряд чи він дозволить їй їздити по країні, щоб розслідувати вбивство. Бо саме це, по суті, вона збирається робити – і саме тут її чекають щонайбільші труднощі. Бо якщо досі її просили взяти участь у розслідуванні й допомогти поліції, то тепер вона сама взяла на себе ініціативу знайти злочинця. І вона навіть не була переконана в тому, що їй дуже хочеться зайнятися цією справою… Вона стара – стара і стомлена. Тепер, після такого стомливого дня, вона не має найменшого бажання розпочинати нехай там що. Вона хоче лише добутися додому, посидіти біля вогню, добре повечеряти й лягти спати, а завтра попрацювати в садку: підрізати гілля або щось підправити, не нахиляючись і не перенапружуючи себе…
– Я надто стара, щоб уплутувати себе в нові авантюри, – сказала міс Марпл, звертаючись до самої себе й неуважно дивлячись у вікно на довгу й вигнуту лінію насипу.
Вигин…
Щось легенько заворушилося в її пам’яті… Той поворот відразу після того, як контролер пробив їхні квитки…
У неї раптом виникла ідея. Лише ідея. Зовсім нова ідея…
Обличчя міс Марпл зарожевіло. Несподівано її втому як рукою зняло.
– Завтра вранці я напишу Дейвіду, – сказала вона собі.
І в ту ж мить ще одна цінна думка зблиснула в її голові.
– Як я могла забути! Моя вірна Флоренс!
ІІ
Міс Марпл заходилася методично опрацьовувати план своєї кампанії, не забуваючи про те, що наближаються дні Різдва, які, безперечно, стануть тим фактором, що гальмуватиме розвиток подій.
Вона написала своєму троюрідному племінникові Дейвідові Весту, поєднавши привітання з різдвяними святами з проханням якнайскоріше надати потрібну їй інформацію.
На щастя, як і в попередні роки, її запросили в дім пастора на різдвяну вечерю, і там вона змогла зустрітися з молодим Леонардом, що приїхав додому на різдвяні вакації й чудово розумівся на мапах.
Мапи були найбільшим захопленням Леонарда. Причина того, чому стара леді цікавиться великомасштабною мапою конкретної місцевості, не розбудила його цікавості. Він міг розповісти про мапи все, що завгодно, і написав для неї на папері, які саме могли знадобитися для її мети. Він навіть зробив більше. Виявив, що в його колекції була така мапа, і надав її для тимчасового користування. Міс Марпл пообіцяла, що поводитиметься з нею дуже обережно й у належний час поверне.
ІІІ
– Мапи! – сказала його мати Ґрізельда, яка, хоч і мала вже дорослого сина, здавалася молодою й квітучою, надто молодою й квітучою для старого й обшарпаного церковного дому, у якому вона жила. – Навіщо їй потрібні мапи? Що вона там знову затіяла?
– Не знаю, –
