силами життя, а не з людьми, які їх передають. Але ми слабкі: ми просимо, щоб Мати давала нам провідників, тоді як вона надсилає нам тільки сигнали, що вказують на дорогу, якою нам треба йти.
Тобто ми шукаємо собі пастухів замість прагнути до свободи! Дотягтися до найвищої енергії може кожен, але вона дуже далеко від тих, хто перекладає свою відповідальність на інших. Час, протягом якого ми перебуваємо на цій землі, священний, і ми повинні святкувати кожну його хвилину.
Важливість цього була цілком забута: забута настільки, що релігійні свята стали використовувати як нагоду піти на пляж, до парку, на лижну прогулянку. Ми вже не маємо ритуалів. Ми більше не вміємо перетворювати звичайні дії на священні маніфестації. Ми куховаримо, нарікаючи на втрату часу, тоді як могли б перетворювати любов на їжу. Ми працюємо, вважаючи роботу прокляттям Божим, тоді як повинні були б використовувати свої здібності на те, щоб знаходити втіху та розповсюджувати енергію Матері.
Афіна носила на поверхні багатющий світ, який ми глибоко ховаємо у своїх душах, носила, не усвідомлюючи, що люди ще не готові відчути свою справжню могутність.
Ми, жінки, коли шукаємо почуття, яке надихало б наше життя, або дорогу пізнання, завжди ототожнюємо себе з одним із чотирьох класичних архетипів.
Діва (і я маю тут на увазі не сексуальність) – жінка, яка здійснює свій пошук у стані цілковитої незалежності, й усе, чого вона навчається, – це результат її спроможностей самостійно давати відповідь на всі виклики.
Мучениця використовує біль, капітуляцію і страждання як спосіб пізнати себе.
Свята знаходить у любові без меж, у спроможності нічого натомість не просити для себе справжній резон свого життя.
І нарешті Відьма: вона поривається до справжньої та необмеженої втіхи – і саме в такий спосіб виправдовує своє існування.
Афіна була всіма чотирма водночас, тоді як зазвичай ми обираємо для себе тільки один із цих жіночих архетипів.
Звичайно ж, ми можемо виправдати її поведінку, посилаючись на те, що всі, хто входить у стан трансу або екстазу, втрачають контакт із дійсністю. Але це неправда: фізичний світ і світ духовний – одне й те саме. Ми можемо відчути Божественне в кожній порошинці, хоч це й не перешкоджає нам стирати її вологою губкою. Проте Божественне не зникає з чистої поверхні, воно лише трансформується в інші форми.
Афіна мусила бути обачнішою. Коли я міркую над життям і смертю своєї учениці, то думаю, що мені варто трохи змінити свою манеру діяти.
Лейла Зайнаб, 64 роки, нумеролог
Афіна? Яке цікаве ім’я! Погляньмо-но… Її максимальне число – дев’ять. Оптимістка, товариської вдачі, завжди виділяється з гущі натовпу. Люди мають тягтися до неї в пошуках розуміння, співчуття, великодушності, й саме тому їй треба бути дуже уважною, бо прагнення до популярності може вдарити їй у голову, і вона зрештою втратить більше, аніж здобула.
