та інших театрах. А наразі переживаю спокійний період — наскільки це можливо — і розчиняюсь у коханні.
Від самого дня нашого весілля усі мої дні присвячені чоловікові, і відтоді я не знімалася у жодному фільмі, мусила лише взимку грати в театрі. Мені дуже подобається таке життя, тому що я бачу щастя в його очах, а ще я хочу, щоб у нас була дитина. Але оскільки ми винаймаємо мебльовані кімнати і поки що не можемо дозволити собі переїхати до більш просторого приміщення, зараз це неможливо. Одне остаточно ясно: ніщо не зможе замінити дитину. Але якщо я її матиму, тоді мені доведеться жити із Мутті.
У БУРХЛИВІ ДВАДЦЯТІ Берлін дійсно бурлив. Так, Чикаго уславилося своїми підпільними шинками, повіями, гангстерами та шаленим норовом жінок, але справжні Содом і Гоморра розташовувалися в Берліні. На кожному перехресті вешталися повії. Їхні вибілені косметикою обличчя досконало пасували до еротичного обмундирування шльондр. Обвішані хто пір’ям, хто ланцюгами, інші – китицями або батогами, вони заполонили вулиці, немов птахи з колись обіцяного раю.
Марлен із друзями, напхавшись у маленький родстер[26] Руді, полюбляли подорожувати вулицями і робили це будь-якої вільної хвилини, насолоджуючись безкоштовними видовиськами. Марлен якимсь особливим нюхом безпомилково визначала трансвеститів серед цього сороміцького параду повоєнного життя. Вона вважала, що саме вони найкраще розуміють, як носити підв’язки, від яких нікуди подітися, так, щоб ті виглядали стильно. Більше за всіх їй подобався один блондин, який вирізнявся серед інших білим атласним циліндром та панталонами з рюшами, у які вона просто закохалася.
– Лише гоміки по-справжньому вміють водночас бути жіночними та сексуальними,– часто повторювала Марлен.
Вона вже ставала відомою завдяки гострому розуму, чуттєвій вільності та бісексуальним схильностям. І усе це – без жодної тіні вульгарності. Це був найвищий клас у повоєнному Берліні, де було дозволено геть усе. Чим еротичнішим, паскуднішим та аморальнішим було щось – тим краще воно сприймалося. Руді завжди мав бездоганний смак. Його відчуття того, що є правильним, влучним та рано чи пізно почне працювати на професійний імідж його дружини, було просто дивовижним. Він точно знав, що їй легко гратися у вульгарність – і в той же час ні найменша порошинка вульгарності не стане часткою самої Марлен. Вражати та інтригувати – от яку мету він обрав для неї, водночас прагнучи, щоб вона ні в якому разі не втрачала певної холодності справжньої аристократки. Не розуміючи усіх тонкощів, Марлен обожнювала цю концепцію, що її якось виклав чоловік, і охоче робила все, чого він вимагав від неї. Вони з Руді були завсідниками багатьох кабаре, де збиралися та виступали трансвестити. Для них вона була немов любляча сестра, і вони часто зверталися до неї по поради:
– Марленхен, чи ця червона помада мені пасує?
– Як гадаєш – може, треба більше туші на вії?
– Що ці рукавички, вони не надто яскраві для моєї сукні?
– Що
Автомобіль з двомісною кабіною, складаним верхом та відкидним заднім сидінням.
