style="font-size:15px;"> Я пильно дивлюсь на нього, не маючи уявлення про те, що скажу наступної миті. На жаль, за всі ці години я не визначилась, як краще перейти до розмови.
Його погляд здається абсолютно щирим. Він, мабуть, здогадується, що трапилося щось надзвичайне. Я певна, ці мої переживання відбиваються на моєму обличчі. Проте він не здається знервованим. Той самий Метт, що й завжди.
– Як давно ти працюєш на росіян? – кажу я.
Слова вихоплюються несподівано – я не сформулювала думку належним чином. Однак вони пролунали, тож я уважно спостерігаю за ним – вираз його обличчя значно важливіший за те, що він скаже. Що я побачу? Відверте збентеження? Обурення? Сором?
Нічого немає. Жодних емоцій. Він залишається незворушним. І така реакція сповнює мене страхом.
Він дивиться мені у вічі. Витримує паузу довше ніж потрібно, але зрештою відповідає відверто:
– Двадцять два роки.
Розділ 3
Я ПОЧУВАЮСЬ ТАК, НІБИ ЗЕМЛЯ ХИТАЄТЬСЯ ПІД НОГАМИ, ніби я падаю, кудись лечу, зависаю над землею й спостерігаю за собою, спостерігаю за тим, як розгортаються події, але не беру активної участі, бо все це не може бути реальним. Я чую дзвін у вухах, якесь дивне дзеленчання.
Я не чекала підтвердження. Вимовивши ті слова, звинувативши його в одному з найжахливіших злочинів, я сподівалась, що Метт зізнається у чомусь менш серйозному. «Якось я зустрічався з ними, – міг би сказати він. – Але, присягаюсь тобі, Вів, я не працюю на них».
Або висловити праведне обурення: «Як ти могла таке подумати?»
Я зовсім не чекала підтвердження.
Двадцять два роки. Я зосереджуюсь на цій цифрі, оскільки йдеться про щось відчутне й конкретне. Тридцять сім мінус двадцять два. За тих часів йому було п’ятнадцять. Він навчався у старшій школі у Сіетлі.
Цілковите безглуздя.
У п’ятнадцять років він приєднався до молодіжної збірної з бейсболу. Грав на трубі в шкільному оркестрі. Підстригав газони в сусідів задля додаткового підробітку.
Я не розумію.
Двадцять два роки.
Я стискаю скроні пучками пальців. Дзеленчання у вухах не припиняється. Здається, я ось-ось маю зробити якесь відкриття, але воно настільки жахливе, що не вкладається у мене в голові. Я не можу визнати, що це правда, оскільки весь мій світ розлетиться на друзки.
Двадцять два роки.
Передбачалося, що моя мета – вийти на слід куратора російських шпигунів у США.
Двадцять два роки.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС
