Арчер часто мав собі таку розвагу: він подумки переносив до спальні місіс Мінґотт фривольні сцени, про які вичитав у французьких авторів, тим часом знаючи напевно: якби ця безстрашна жінка насправді потребувала коханця, то завела б його неодмінно.
Коли заручена пара з’явилася з візитом, графині Оленської, на щастя, не було у вітальні її бабусі. Місіс Мінґотт сказала, що Еллен вирішила прогулятися, але така прогулянка – у полуденну спеку, коли, як правило, щось купують, – вже сама по собі видавалася неделікатністю з боку скомпрометованої жінки. А втім, її відсутність звільнила всіх від прикрої ніяковості навіть смутної тіні нещасливого минулого, яка могла б затьмарити піднесений настрій новоспечених наречених.
Візит, як і слід було сподіватися, виявився успішним. Що й казати, стара місіс Мінґотт надзвичайно зраділа звістці про заручини (адже вся рідня вже давно передчувала такий розвиток подій і навіть схвалила його на сімейній раді), а ще їй страшенно сподобалася майстерно зроблена обручка нареченої – з величезним сапфіром, який утримували в гнізді зовсім невидимі лапки.
– Звичайно, ця новомодна оправа робить камінь значно ефектнішим на взір, але для ока, звиклого до старовинних прикрас, він видається якимсь голим, – зауважила місіс Велланд, скоса поглядаючи на майбутнього зятя.
– І чиє це тут око звикло до старовинних прикрас, га? Чи не на мене натяк, золотко? Бо особисто я обожнюю все нове! – мовила голова родини і піднесла обручку до своїх маленьких зірких оченят, що ніколи не знали окулярів.
– Надзвичайно гарно, – додала вона, повертаючи перстень Мей. – Просто розкішно. За часів моєї молодості достатньо було й камеї в перловій оправі. Але ж не персні красять руки, чи не так, дорогий містере Арчер? – і помахала своєю крихітною ручкою з гострими нігтиками і товстими складками жиру, що охоплювали зап’ястки, мов браслети зі слонової кістки. – З моєї руки якось робив зліпок один відомий скульптор у Римі. Вам також варто було б замовити в нього зліпок руки Мей, я впевнена, він з цим чудово впорається, цей Фарріджані. У Мей руки великі – від сучасного спорту суглоби розростаються вшир, але шкіра чудова – гладенька, біла… – І раптом спитала, гостро глянувши в обличчя Арчера і миттєво змінивши тему розмови: – То коли ж у нас весілля?
– Н-ну… – невпевнено почала місіс Велланд, а молодий чоловік, усміхнувшись нареченій, тим часом відказав:
– Якнайшвидше, а надто якщо ви підтримаєте мене в цьому, місіс Мінґотт.
– Мамо, їм потрібен час, щоб… краще пізнати одне одного, – зауважила місіс Велланд, з усієї сили вдаючи належний у подібних випадках сумнів.
Стара матрона відразу ж обурилася:
– Пізнати одне одного? Що за нісенітниця! У Нью-Йорку і так усі знають одне одного, тож дозволь молодому чоловікові чинити на власний розсуд, не чекай, доки шампанське видихається. Нехай одружаться до
