розглядаючи вітрини магазинів та обличчя перехожих. Усі нормальні люди намагалися якнайшвидше покинути вулицю й опинитися в теплі, деякі нагадували німе кіно із рвучкою плівкою. Мої ноги в чоботах поступово наповнювалися вологою, я пошкодувала, що не взула старі надійні черевики, знала ж, що буде відлига, Гідрометцентр попередив.
Замерзла, але, сповнена ентузіазму втілити свій план в дію, я ввалилася до перукарні. Жанна пританцьовувала на своїх ніжках-сірничках біля останньої клієнтки. Дама бальзаківського віку ревниво стежила за роботою в дзеркалі, пика в неї була напружена й незадоволена. Я її добре розуміла: коли маєш таке обличчя, навіть найкрасивіша зачіска неспроможна що-небудь поліпшити. А те, що Жабка була віртуозом своєї справи, я знала достеменно. З будь-якого волосся вона творила чудеса, це в моїх очах компенсувало і її жаб’ячі оченятка, і блякле личко, і дурнувату наївність.
Простягнувши Жабці гроші, немов милостиню, а не оплату праці, дама накинула сріблисту норкову шубу майже до п’ят – і статечно випливла з перукарні до машини з особистим шофером, що під’їхала до самого ґанку. Ми з Жабкою тільки глибоко зітхнули: немає правди на світі!
– Сідай! – дівчина кивнула у бік крісла.
– Ні, краще швиденько збирайся, посидимо де-небудь, мені треба з тобою поговорити.
Жанна обдарувала мене таким поглядом, що я мимоволі розсміялася.
– Посидимо? Я не можу… Георгій скоро повинен під’їхати, говори тут.
– Тут не та обстановка, мені потрібна конфіденційність.
– А як же Георгій?
– Він уже великий хлопчик, знайде тебе он у тій кав’ярні навпроти.
– А раптом він образиться?
– Якщо він образиться, то значить – він заплішений дурень. А навіщо тобі заплішений дурень? – насправді мені хотілося сказати дещо інше, але кривдити Жабку перед важливою розмовою не можна, – зателефонуй йому, й пішли.
У кав’ярні Жанна сиділа, як на голках, постійно витріщалася у вікно й навідріз відмовилася хоч щось замовити: раптом Георгій образиться, що вона тут бенкетує без нього. Він сьогодні сам призначив їй побачення – сам! І Жабка очікувала від нього рішучого чоловічого вчинку.
Я не спізнилася, а це головне, мій моторошний сон зіграв свою роль. Баритися було не можна, у будь-яку хвилину міг з’явитися «кращий друг дитинства» мого Сергія й усе зіпсувати.
– Ледве не забула, дай мені номер свого мобільного, а то так незручно дзвонити тобі на роботу.
Жабка з готовністю продиктувала цифри, я, немов перевіряючи правильність номера, набрала їх на своєму мобільному. Заграв марш Мендельсона, дівчина радісно відбила, музика була співзвучна її надіям. А я заспокоїлася – тепер і вона зможе за необхідності зі мною зв’язатися.
– Жанночко, – м’яко почала я, – мені зовсім випадково стали відомі деякі подробиці твоїх стосунків з Георгієм. Повір мені, зовсім випадково.
Жанка підняла на мене стривожений погляд і почервоніла. Бідолашна! Вона ще здатна червоніти, спілкуючись із паскудником
