Врешті, я закручую масні пасма у дульку, зауважую, що давно би час пофарбуватися, але я дивним чином не помічала, що моя геометрична стрижка із бадьорим поєднанням попелясто-чорнильного та смарагдового давно перетворилася на сіро-буро-малинову понурість. Я настовбурчую на все це дурнувату шапку і беру з вішака сумку зі спортивною формою, яка висить там нерозпакована тижні зо три. Сподіваюся, купальник я висушила, але вже розберуся на місці. Полохливо виповзаю на вулицю, як кріт з нори, і дивуюся, що сьогодні навіть трохи сонячно, а тоді констатую, що за місяць країна, принаймні західна її частина, порине у період, коли кожний другий день хоч і не є офіційно вихідним, але пропонує чудову нагоду для святкування. Звісно, такі народні традиції зовсім не викликають подиву, щоб не повішатися від холоду і темряви, які домінують о цій порі, люди винаходили причини ходити одне до одного в гості, якось розважатися, пити, здійснювати поганські ритуали і дарувати дітям подарунки. Дочекатися Миколая, проскочити найкоротші дні, а там уже світла стає на зернинку більше.
Те, що наша країна таки на шляху позитивних змін, демократизації, європеїзації і толерантності до людського розмаїття, зауважуєш у закладах, де на рецепції на тебе кліпають очима з накладними віями дівиці особливої породи. Ще декілька років тому вони б мали тебе, у цій придуркуватій шапці, за порожнє місце, бо незрозуміло, хто взагалі погодився проплатити цей абонемент такому нещастю, як ти. Іншим відвідувачкам при повному макіяжі і в коротесеньких шортиках і топах доводиться ох як попітніти (тобто посидіти статично на тренажері, не зронивши жодної краплинки), щоб дядьки з золотими ланцюгами звернули на них увагу. Це абсолютно зрозуміла і чітка бізнес-модель: все, що вони вкладають у себе, треба відбити. Проте тепер ця закрита екосистема поступово зазнала змін. З’явилися іноземні студенти і айтішники, які дбають про свій зовнішній вигляд за зовсім іншою парадигмою, керуючись незрозумілою дівчаткам у шортиках системою координат. Тож мій абонемент адміністратор бере мовчки, а тоді усміхається щиро і питає, чи піду я сьогодні в спа. Я відповідаю, що для спа сьогодні чи не найкращий день, хоча йдучи сюди я про це не подумала.
На шляху до своєї шафки в роздягальні мені доводиться обійти двох тіток під шістдесят. Вони стоять абсолютно голі, щось дотирають рушниками і теревенять про буденні проблеми. Одна товста й округла, з декількома здутими рятівними колами на талії. Сідниці її нагадують від того дві квасолинки, хоч, насправді, кожна з них втричі більша за мою. У мене ж, прошу зауважити, цілком пристойний зад. Груди у неї масивні й важкі, права звисає трохи більше за ліву, ореоли навколо сосків гігантські та розпливчаті, а шкіра на тілі ряба, втім, від натягнутості доволі пружна. Її подруга геть протилежна, сухий стручок зі шкірою у безліч дрібних зморшок, як у слона. Коротка стрижка, хлопчакувата фігура, одразу бачу її найвищі результати при здачі нормативів ГТО. Тепер ГТО у їхньому виконанні –
