буде вільним для неї однієї!
(36) «Але ж знання багатьох наук приємне». – Ні, з кожної належить нам запам’ятати лише стільки, скільки необхідно. По-твоєму, догани заслуговує той, хто накопичує зайве і хвалькувато виставляє в домі коштовні речі, а той не заслуговує, хто загромаджує свій розум непотрібним начинням усіляких наук? Прагнути знати більше, ніж треба, це теж вид нестриманості.
(37) До того ж гонитва за вільними мистецтвами і науками робить людей надокучливими, балакучими, настирливими і самовдоволеними; завчивши зайве, вони через це нездатні вивчити необхідне. Граматик Дідім написав чотири тисячі книг. Я пожалів би і того, хто прочитав стільки зайвого! В одних книгах досліджується, де батьківщина Гомера, в інших – хто справжня мати Енея, в третіх – чому більше в житті віддавав перевагу Анакреонт, хтивості чи пияцтву, в четвертих – чи була Сафо продажною розпусницею, та інші речі, які, якби ми їх знали, слід було б забути.
(38) Ось і говори тепер, що життя не довге. Та якщо ти візьмеш наших, я й тут покажу тобі багато такого, що треба б відрубати сокирою.
Більшої витрати часу, більшої докуки для чужих вух варта похвала: «Ось начитана людина!» Будемо ж задоволені назвою простішою: «Ось людина добра!»
(39) Невже мені слід розгортати літописи всіх племен, відшукуючи, хто першим почав писати вірші, вираховувати без календаря, скільки років пройшло між Орфеєм і Гомером, дізнаватися всі дурості, якими Арістарх помережив чужі вірші, губити свій вік на підрахунок складів? Невже мені не відводити очей від піску геометрів? Чи настільки я забуду рятівний вислів: «Бережи час!»? Все це я буду знати, – а чого не дізнаюсь?
(40) Граматик Апіон, який в часи Гая Цезаря мандрував по всій Греції і в кожній общині його було прийнято в ім’я Гомера, говорив: «Гомер вичерпав обидва свої предмети в «Іліаді» і в «Одиссеї» і приєднав до своєї праці початок, який охопив всю Троянську війну». А як доказ він наводив таке: «Поет навмисно поставив на початку першого вірша дві букви, які позначали число книг».
(41) Нехай знає такі речі той, хто хоче бути всезнайкою і не бажає подумати, скільки часу відбирає у тебе нездоров’я, скільки – справи, громадські і приватні, скільки – справи повсякденні, скільки – сон? Виміряй свій вік! Не так вже багато він вміщує!
(42) Я говорив про вільні мистецтва, – та скільки зайвого є у філософів! Скільки такого, що і не може згодитися! І філософи опускалися до розділення складів, до вивчення властивостей сполучників і прийменників, і філософи заздрили граматикам і геометрам. Все, що було зайвого в їхніх науках, вони перенесли в свою. Так і вийшло, що говорити «не уміли с більшою потугою, аніж жити».
(43) Послухай, як багато зла в надмірних тонкощах і наскільки вони ворожі істині! Протагор говорить, що стверджувати і те, і інше можна однаково про кожну річ, в тому числі і про те, чи кожна річ дозволяє стверджувати про неї в те, і інше. Навсіфан говорить: все, що здається нам існуючим, існує в такій же мірі, як і не існує.
