все це придумане людськими хитрощами, а не мудрістю.
(12) Не згоден я з ним і в тому, ніби мудреці знайшли і залізо, і мідь, коли ґрунт, обпалений лісовими пожежами, злив з неглибоких жил розплавлені метали. Такі речі знаходять ті, хто їх цінує.
(13) І ще мені не здається таким вже тонким питання, чим почали користуватися раніше – молотом чи щипцями. І те і інше винайшла людина розуму гострого і швидкого, але не величного і не високого, – як і все, що треба шукати, зігнувши спину і втупившись душею в землю.
Мудрецеві легко було прогодуватися. Та і як же інакше, коли він навіть в нинішній час не хоче нічим себе обтяжувати?
(14) Скажи мені, прошу, як можна захоплюватися і Діогеном, і Дедалом? Хто з них мудрий, по-твоєму? Той, хто винайшов пилку, чи той, хто, побачивши хлопчика, який пив воду з жмені, негайно дістав з торби чашку і розбив її, вилаявши себе так: «Скільки ж часу, нерозумний я чоловік, тягав зайвий вантаж!», хто спав, згорнувшись в діжці?
(15) І сьогодні кого вважатимеш ти мудрішим: чи того, хто придумав, як облаштувати сховані труби, щоб шафранова вода била з них на небачену висоту, як вмить заповнити водою чи осушити Евріпи, як з’єднати над банкетним покоєм плити, що обертаються, щоб вони показували то одне, то інше обличчя, і з кожною переміною – на столі змінювався вид штучної стелі, – чи того, хто показує собі і іншим, що природа не вимагає від нас нічого важкого і трудного, що ми можемо прожити і без мармурника і коваля, одягнутися, і не торгуючи з серійцями, мати все необхідне для нашого побуту, задовольняючись тим, чого земля не ховає в надрах? Якби рід людський почув його, то зрозумів би, що кухар так само не потрібен, як солдат.
(16) Мудрі чи подібні до мудреців були ті, для кого неважкою була турбота про тіло. Необхідне потребує простої турботи, насолода – багатьох трудів. Будеш наслідувати природу, – не знадобляться ніякі ремісники: вона не побажала займати нас такими речами і навчила всього, що зробила для нас неодмінним. – Холод нестерпний для голого тіла. – Що ж, хіба шкури звірів та інших тварин не можуть повністю і з лишком захистити від холоду? хіба багато племен не одягають тіла деревною корою? хіба пташине пір’я не скріплюється так, щоб вийшов одяг? хіба і в наші дні більшість скіфів не одягають лисячі і мишачі шкурки, м’які на дотик і непроникні для вітру?
(17) Але треба ще густою тінню проганяти літню спеку. – Що ж, хіба давнина не залишила багато затишних місць, видовбаних чи безжальним часом, чи іншою якою причиною, що перетворилися на печери? Що ж, хіба не робили вручну плетінок з будь-якої лози, не обмазували їх дешевою глиною, не вкривали потім покрівлю соломою, чи чим-небудь принесеним з лісу і не проводили безтурботно зиму під дощами, які стікали зі скатів? Що ж, хіба не ховаються в землянках племена, що живіть поблизу Сіртів, у яких через надмірну сонячну спеку немає надійнішого притулку для захисту від спеки, ніж сам висушений ґрунт?
(18) Природа, яка дозволила всім тваринам жити легко, не була такою ворожою до людини, щоб вона одна не могла обійтись без наук і ремесел. Немає нам від
