але не як мудрець: бо всі мудреці багато що роблять не як мудреці, а як люди. Уяви собі швидконогого мудреця: він всіх обжене, але як швидконогий бігун, а не як мудрець. Я б хотів показати Посідонію склодува, який диханням надає склу багато таких форм, яких не виліпить і уміла рука. А спосіб цей відшукали після того, як стало неможливим відшукати мудреця.
(32) «Демокрит, – стверджує Посідоній, – за переказами, винайшов склепіння, в якому вигин ухилу покладених каменів замикається серединним каменем». – А це, по-моєму, неправда. Бо незаперечно були і до Демокрита мости й ворота, а їх верхня частина майже завжди вигнута.
(33) І потім ви забули, що той же Демокрит нібито винайшов спосіб пом’якшувати слонову кістку, перетворювати розплавлену гальку в смарагди – таким способом і досі фарбують підходящі для цього камінці. Нехай це винайшов мудрець, – але робив це він не як мудрець: бо і він робить багато такого, що люди нерозумні, як ми бачимо, роблять не гірше чи навіть ще краще й більш вміло.
(34) Ти запитуєш, що досліджував, що зробив ясним для всіх мудрець? По-перше, природу, за якою він не в приклад іншим живим істотам слідкував очима, досить уважними до всього божественного. По-друге, закон життя, який він узгодив із загальним законом, навчивши людей не тільки знати богів, але й наслідувати їх, і все випадкове сприймати як призначене ними. Він заборонив підкорятися облудним думкам і, зваживши все, всьому вказав справжню ціну; засудив перемішані з розкаянням насолоди; підніс ті блага, що завжди будуть нам відрадні; відкрив усім, що найщасливіший – той, кому не потрібне щастя, а найбільший володар – той, хто може опанувати себе.
(35) Я говорю не про ту філософію, що громадянина відриває від батьків, богів – від світу, яка віддає доброчинність на поталу насолоді, а про ту, яка єдиним благом вважає чесність, яку не зваблять ні дари людини, ні дари фортуни, нагорода якої в тому, що ніякою нагородою не заманиш її в полон. Я не думаю, щоб така філософія була в ті грубі часи, (36) коли не існувало ні наук, ні мистецтв і люди на досвіді училися всьому корисному; і раніше, в щасливі часи, коли благами природи, які лежали на виду, користувалися всі підряд, коли жадібність і пристрасть до розкоші не роз’єднали ще смертних і вони не розірвали спільноту заради грабунку, люди не були мудрецями, хоч і робили те, що мають робити мудрі мужі.
(37) Немає такого стану роду людського, яким би захоплювалися більше, ніж цим, і якби бог дозволив кому-небудь влаштовувати земні справи і давати народам звичаї, ніхто не обрав би нічого іншого, ніж пам’ятні нам звичаї тих, чиї
…поля непідвладні орачам були;
Навіть значком відмічати і межею розмежовувати ниви
Не можна було; все спільно добували. Земля ж
Родила сама, добровільно і без спонукання.
(38) Чи було це покоління людей більш щасливим? Вони спільно володіли природою, а тій, як матері, ставало сил всіма опікуватись, дозволяючи всім безпечно користуватися спільними багатствами. Чому ж не назвати
