з якою наше око оббігає небо; але нашому погляду, слабкому і на близькій відстані і змушеному пробиватися крізь туман, легше розглянути все окремо, тому що цілого нам не охопити. Я зроблю, що ти просиш, і розділю філософію на частини, але не на шматки: бо корисно розділити її, а не розшматувати, тому що схопити дуже дрібне не легше, ніж дуже велике.
(3) Народ розписує по трібах, військо ділиться на центурії. Все, що розрослось, пізнається легше, якщо належним чином розчленоване на частини, не дуже дрібні, як я сказав, і не чисельні. У надмірній роздробленості та ж вада, що у нерозчленованості. Що розтерте в пилюку, те не має порядку.
(4) Перш за все, по-твоєму, я маю сказати, чим відрізняється мудрість від філософії. Мудрість є довершене благо людського духу, філософія ж – любов і прагнення мудрості. Філософія вказує туди, куди прийшла мудрість. Чому філософія називається так, ясно: саме ім’я її говорить про це.
(5) А мудрість деякі визначили як «знання всього божественного і людського», деякі ж говорили, що «бути мудрим – значить, пізнати все божественне і людське та його причини». Мені це доповнення здається зайвим: бо «причини» – лише частка «всього божественного і людського». І філософію визначали то так, то сяк: одні говорили, що вона є турбота про доброчинність, інші – турбота про виправлення духу; деякі ж називали її прагненням мислити правильно.
(6) Одне відомо майже твердо: між мудрістю і філософією є відмінність. Бо не може бути, щоб пошукачі і те, що шукають були тотожними. Яка відмінність між жадібністю, яка бажає, і грошима, яких бажають, така ж вона між філософією і мудрістю, яка є її кінцевим результатом і нагородою. Філософія – в дорозі, мудрість – в її кінці.
(7) Мудрість – це те, що греки називають σοφια. Це слово було вживане і у римлян, як тепер вживане слово «філософія». Це засвідчать тобі і давні тогати, і напис на пам’ятнику Доссену:
Перехожий, стій: прочитай софію Доссена тут!
(8) Деякі з наших, хоч філософія є турбота про доброчинність і прагне до неї як до мети, вважали, що їх неможливо розлучити: бо немає ні філософії без доброчинності, ні доброчинності без філософії. Філософія є турбота про досягнення доброчинності через посередництво самої доброчинності; ні доброчинності не може бути, якщо про неї не турбуватися, ні турботи про доброчинність – без неї самої. Тут все інакше, ніж із стрільцем, який намагається здалеку влучити в що-небудь, коли той, хто цілиться і ціль – в різних місцях; і інакше, ніж з дорогами, які ведуть в місто, але лежать поза ним. Шлях до доброчинності йде через неї саму. Отже, філософія і доброчинність нероздільні.
(9) Більшість з тих, хто писав про це, причому найвеличніших, стверджували, що філософія ділиться на три частини: моральну, природну і ту, що присвячена людському розуму. Перша вносить порядок в душу. Друга досліджує природу речей. Третя випробовує властивості слів, їх розташування, види доказів, щоб брехня не вкралася під виглядом істини. Втім, були й такі, що розділяли філософію і на більшу, і на меншу кількість частин.
(10)
