труднощами, вони досі залишаються психічно здоровими і що ці труднощі можна зрозуміти та вирішити шляхом дослідження їхньої взаємодії з іншими людьми, а також завдяки усвідомленню гнітючих заборон та атрибутів, накладених на них у дитинстві та збережених протягом усього життя. Транзакційний аналіз сценаріїв пропонує підхід не у вигляді містифікованих теорій, зрозумілих тільки психотерапевтам, а у вигляді пояснень, обґрунтованих та зрозумілих людині, яка їх потребує, – людині, яка стикнулася з емоційними труднощами.
Аналіз сценаріїв радше можна назвати теорією рішень, аніж теорією емоційних порушень. Теорія сценаріїв ґрунтується на переконанні, що люди формують свідомі життєві плани ще в дитячому чи ранньому юнацькому віці, які впливають на подальшу частину їхнього життя, роблячи її передбачуваною. Якщо життя людей базується на таких рішеннях, то кажуть, що вони мають сценарій. Як і хвороби, сценарії мають початок, розвиток і кінець. Через цю подібність сценарії життя легко сприймають за хвороби. Однак, оскільки сценарії ґрунтуються на свідомо бажаних рішеннях, а не на хворобливих змінах тканин, їх можна скасувати або перемінити за допомогою подібних рішень. Трагічні сценарії життя, як-от самогубство, наркоманія або невиліковні психічні захворювання, наприклад шизофренія або маніакально-депресивний психоз, є результатом сценаріїв, а не хвороби. Оскільки ці порушення викликані сценаріями, а не невиліковними хворобами, можна краще зрозуміти їхнє значення та розробити підхід, який дозволить компетентним терапевтам допомогти своїм клієнтам, як сказав Берн, «припинити це шоу і запустити набагато краще». Сумнів щодо негативних припущень психіатрії також породжує позитивні очікування та сподівання, важливість яких Френк і Ґольдштейн ретельно дослідили [14, 15]. З їхніх досліджень зрозуміло, що припущення працівників щодо питань психічного здоров’я своїх клієнтів мають надзвичайно сильний вплив на результат їхньої роботи. Їхні дослідження демонструють, що коли в працівників існує припущення про хворобу та її хронічний характер, то ефект полягає в перенесенні хронічного характеру хвороби на клієнта, тоді як припущення про виліковність хвороби призводить до покращення стану клієнта. Отже, розглядати емоційний розлад як певну форму хвороби, як це роблять багато фахівців, що працюють з людьми, є потенційно небезпечним і може насправді сприяти появі хвороб у людей, які звертаються по допомогу до психіатрів. З іншого боку, припущення про те, що психічні розлади виліковуються, оскільки вони базуються на зворотних рішеннях, звільняє потенціал людей, їхню вроджену схильність до відновлення та подолання власних нещасть. Працівники, які висловлюють позитивні очікування та мають досвід розв’язання проблем, дозволяють людям з емоційними труднощами повернути владу над власним життям і створювати нові задовільні життєві плани.
На наступних сторінках я опишу сценарії життя та як працювати з ними, використовуючи транзакційний аналіз.
Частина I. Теорія транзакційного
