роздавати.
Несподівано двері відчинилися і на порозі став сивий монах у поношеній рясі з великим срібним хрестом та двома іконками. І все те на товстих срібних ланцюгах.
Побачивши карти на столі, старець тут-таки впав у гнів праведний.
– Тут дім Божий, а не шинок і не вольниця!
– Козак, душа правдива, чисту совість має, на бандурі грає, пісні співає, горілку п’є, в карти грає, та все не гуляє, – спробував усмішкою заспокоїти ченця пан Ковальський.
Немовби відтанув на ті слова старець. Узяв із рук пана Ковальського його колоду й усміхнувся.
– Французькі. Дивитися приємно: які кири, ромби, трилисники… А які гострі піки! А ці… – Монах підніс до очей карти пана Бродського. – Німецькі. Друковані у місті Авґзбурґу. Он яка чирва[33]. А дзвіночки які на дзвунці![34] Жир[35] і вино[36] теж чудово промальовані – та й для козаків приємніші. Бачу, що немає тут карткових дам. Остерігаються козаки всього, що з Євою пов’язано. Валети старші й валети молодші.
– Добре, монаше, що ти на картах знаєшся. То, може, з нами на дрібну монетку? – ласкавим голосом запропонував пан Бродський.
– Негоже це єпископу Володимирському і Берестейському Єзекіїлю Курцевичу, і пастві своїй забороняю, і караю люто за те бісівство, – насупив брови владика Єзекіїль.
– І що в тому бісівського, – знизав плечима пан Ковальський. – Вся Європа грає. А найбільше королі й герцоги. Та й священики…
– Від того і єресь у тій Європі в кожному закутку. Прийшло те бісівство зі Святої землі разом з хрестоносцями. Не відали воїни Христові, що за сатанізм їм підсунули. Карти є знаряддя бісівське, за допомогою якого людина входить у змову з дияволом! Блюзнірська зневага імені Господа! Треф – це той хрест, на якому був розп’ятий Спаситель. Піка – спис, яким римлянин Лонгин пронизав тіло Ісуса. На тому списі він, знущаючись, подавав Ісусові губку з оцтом для пиття. Та губка і є чирви. А бубни – то головки цвяхів, якими був прибитий до хреста Син Божий. Все це знаки страждання Господа. Християнин, що грає або зберігає в себе карти, зневажає Господа та страждання Господнє. Готує він собі місце в пеклі з дияволом і з усіма його слугами. Якщо вірите в Христа – на коліна!
Перезирнувшись, гості братського монастиря опустилися на коліна.
– Повторюйте за мною! – суворо звелів єпископ. – Господи, зброю на диявола – Хрест Твій дав єси нам. Тріпочу, не смію дивитися на силу Його. Яко бо мертві встають і смерть долають. Заради цього поклоняємося похованню Твоєму і воскресінню! А тепер тричі «Отче наш» і «Богородицю» прочитайте вголос.
Хотів було старець на благословення хреста дати поцілувати, та тільки рукою махнув на братів Званих.
– Листи свої давайте!
За велінням владики пан Ковальський і пан Бродський дістали з потайних кишень запечатані тонкі сувої з дорогого паперу. Оглянувши червоні сургучеві печаті на золотавій шнурівці, владика кивнув і повернув їх.
– Завтра, –
Від нім. «rot» – «червоне».
Масть бубна, від нім. «schellen» – дзвіночки.
Треф.
Піка.
