то ближче підступає прагнення влади. У професії шлях до успіху та влади називають кар’єрою. Ступивши на цю стежку, жінки особливо побоюються стати самотніми. Для більшості жінок це шлях, яким простують лише чоловіки. Адже вони є незламними одинокими воїнами – ними й захоплюються, і водночас їм співчувають. Якщо йти за жіночою логікою, то самотній чоловік обирає собі цей шлях. Зовсім інша справа – умовно могутня жінка. Вона пригальмовує власні потреби у владі, у важливих місцях робить крок назад, наважується на пологий шлях, а не на крутий. Сумніваючись, обирає дружбу, колектив, соціальну близькість.
Така жінка не усвідомлює, що влада й успіх з одного боку та самотність з іншого не мають нічого спільного. Надто багато прикладів владних одиноких чоловіків свідчать про протилежне, і справді дуже важко визнати, що ці чоловіки не можуть бути аргументом. Адже чоловіки надміру наповнюють свою владу суперництвом, відмовою від проведення вільного часу з друзями чи дозвілля з сім’єю. Водночас у такий спосіб вони створюють реальні причини своєї самотності. І така схема характерна як для чоловіків, так і для жінок. Хоча жінки не зобов’язані переймати такий стиль влади, щоб стати успішними та сильнішими. Однак вони самі собі ставлять перешкоди на шляху, коли не наважуються випробовувати нові напрямки.
Деякі чоловіки й багато жінок знецінюють образ потужної поодинокої войовниці до рівня покинутого напризволяще дівчиська, в якого просто нема іншого виходу. Вони обзивають це дівчисько сварливою Ксантіппою[4], яка мусить піклуватися про себе сама, адже її ніхто не любить. Її успіх мертвонароджений, і шлях на вершину вона обрала точно не з власних переконань. З такої аргументації не зрозуміло, чи влада робить самотнім, чи самотні жінки страшенно прагнуть влади. А втім, жінки мають острах, що влада обов’язково зробить їх самотніми. Вони в жодному разі не хочуть бути в уявленні інших покинутими напризволяще або ж провести життя старими дівами.
Дуже важко уникнути такої пастки. Хоча могутні войовниці-одиначки й не обов’язково самотні, проте зайнята кар’єрою жінка справді менше часу віддає оточенню. Після виконаної роботи, можливо, вона б сама хотіла підтримки. Та все ж таки її життя не позбавлене радості та друзів, і думки її теж не виключно про роботу.
Навпаки, жінки, які ставлять у професії чіткі цілі та з ентузіазмом виконують завдання, активні й на дозвіллі. Вони використовують свої сили, щоб допомогти іншим, а їхня самовпевненість дає їм змогу попросити друзів та колег про підтримку та дружнє плече. Вони скидають у вільний час тягар, насолоджуються відпусткою та спілкуванням із друзями.
Ларісса вибралася з мисленнєвої пастки про самотніх владних людей. Вона енергійно досягає професійних цілей, не побоюючись самоти. Їй подобається вирішувати самостійно й давати іншим чіткі розпорядження. Їй не заважає, коли хтось буває виснаженим, невдоволено нарікає чи показує свою неприязнь через те, що її вимоги не надто приємні. Вона знавець своєї справи. Ця жінка демонструє достатню професійну твердість та мотивує своїх співробітників з відчуттям
Ксантіппа – дружина давньогрецького філософа Сократа. Найімовірніше, походила зі шляхетного роду, вищого за рід Сократа. В істориків немає чітких згадок про те, що вона була сварливою, хоч саме такий у неї склався образ через риторичні вправляння у філософських школах Греції, де учні повинні були вигадувати діалоги між мудрим Сократом та його антиподом – дружиною Ксантіппою. Це повністю спотворило образ дружини Сократа. Відтоді «ксантіппами» називають сварливих та дурних жінок. (
