вимоги. Вони демонструють, що хочуть брати на себе незвичні завдання.
«Лише той, хто виснажився, справді чогось досягнув!» Ця мисленнєва пастка теж має безліч варіантів:
«Що звалюється мені на голову з неба, те нічого не варте. Як це жахливо – змушувати інших працювати замість себе. Я маю довести, що витримую навантаження. Я не гидую виконанням робіт “нижчого рівня”».
Часто-густо жінки вважають себе зухвалими чи експлуататорками, коли на них мусять працювати інші. Вони переконані, що мають виконувати складну, тривалу та обтяжливу роботу власноруч, тому завдання, «які не можна доручати іншим», призначають собі. Тільки коли вони по-справжньому виснажилися і «забруднилися», можна збирати плоди успіху – мовляв, без труда нема плода. А труд дорівнює виснаженню. Види робіт, які приємні, обіцяють успіх і не такі виснажливі, є розкішшю і нічого не варті. Жінки, які виконують роботу без великого навантаження (або ще гірше – із задоволенням), часто мають відчуття, що насправді не працювали. Якщо робота легка, виходить, вона не має цінності. Так трапляється регулярно, коли хтось набуває впевненості у власній справі. Щойно робота стає рутинною і більше не пов’язана з виснажливою підготовкою чи стресовими сумнівами, виникає відчуття, що насправді нічого вартісного не робиш, тож і платня незаслужена. Ніби й не напружувався достатньою мірою – а нагорода прийшла, хоча старанним бути не доводилося. Мовляв, щось тут не те.
Анна пише статті для щоденної газети. Вона в цій професії вже дванадцять років і чудово знає сферу завдань, працює цілеспрямовано та швидко. Оскільки пише добре й завжди вкладається в часові рамки, то отримує переважно цікаві доручення. Робота дається їй легко, проте сама Анна не відчуває задоволення: її діймає відчуття, наче щось відбувається не так, як мало б. Колеги стогнуть під час роботи, а після завершення робочого дня просто падають мертві, а вона – аніскілечки. Тож у неї зароджується підозра, що вона недостатньо працює.
Анна не отримує задоволення від свого успіху та вмінь. Замість того щоб радіти, що так добре опанувала роботу й чудово на ній почувається, розчаровується в собі. Багато жінок, здобуваючи професійний досвід, втрачають відчуття власних здобутків, бо вважають, що їхня робота нічим не цінна. Виникає страх, що зроблено надто мало, і показником доброї роботи стає фізична та розумова втома, а не якісне виконання, креативні ідеї чи визнання інших. Результат: жінки працюють донезмоги, і кінцем роботи стає не чудово виконане завдання, а рівень утоми. Жінки часто страждають від «перегорання», адже постійно посувають межу виснаження трішки вперед, щоб дійсно насолоджуватися власним успіхом.
Багато жінок мають запам’ятати:
Робота, яку легко виконувати, теж цінна. Якраз той, хто може працювати професійно, швидко та без великого навантаження, справді чогось досягнув.
Влада –
