забезпечити собі та дітям дах над головою. Загроза опинитися без чоловіка ставить усі її навички на тонку кригу.
Страх перед неможливістю подбати про себе вкорінений глибоко, навіть тоді, коли жінка вже довгий час забезпечує сім’ю.
Дженніфер розуміє, що досі все встигала сама, проте наштовхується на відчуття, що не зможе жити без Тіма в безпеці. Навіть особистого досвіду замало, щоб не потрапити до вкоріненої мисленнєвої пастки: жінка потребує чоловіка. Жінка завжди потребує когось, хто її підтримує, рятує, допомагає.
Страх втрати репутації теж чималий: мовляв, покинута жінка – це та, з якою не все гаразд. Бодай слабеньке відчуття, що з жінкою, яка живе сама, щось не так, змушує деяких жінок здатися й ухвалювати рішення всупереч власним бажанням та відчуттям.
Дженніфер вірить, що зможе втримати чоловіка поступливістю. Він хоче переїхати до великого міста, але нову квартиру, перевезення меблів організовує дружина. Вона показує дітям нові дороги до школи, влаштовує вечори знайомств для старших та ігрове дозвілля для молодших. Дженніфер робить усе, щоб родина почувалася добре, полегшує дітям прощання та й сама носить маску задоволення, тільки б у Тіма не виникло якихось недобрих підозр стосовно неї. І свято вірить, що не здатна забезпечити власне існування та організувати самостійне життя з дітьми.
Сподіваючись, що слухняність урятує її шлюб, Дженніфер відмовляється від усього, що для неї важливе і що допомагає їй розвиватися, запроторює себе до вигаданої «долі» й не бачить іншого виходу.
Одначе відмова не може стати довготривалим вирішенням.
Дженніфер мститиметься – можливо, приховано, як це робить багато жінок. Тепер вона витрачає купу грошей, щоб змиритися зі своєю долею. Спершу кілька днів відпустки, звісно ж, авіапереліт, щоб відпочити від труднощів. Два тижні відпочинку типу «все включено» з подругою. Нові меблі («немає сенсу тягати за собою старий мотлох»), увечері часто виходить у люди (те, що вона більше не може розвиватися політично, зовсім не означає, що їй треба стовбичити вдома). Отже, конфлікти були запрограмовані. Дженніфер поводиться стримано стосовно Тіма, однак скеровує свій гнів на сусідні поля бою. Вона думала, що діяла виважено та продумано, але при цьому не побачила, що залишила поза увагою власні потреби. Змусивши себе до безпристрасності, натомість вона вивільнила надумані потреби-замінники. Просто жінки не навчилися спершу шукати те, чого самі хочуть. Вони не розмірковують над власними потребами і страхами, які заважають їм рухатися своїм шляхом. За якусь мить Дженніфер, можливо, усвідомила, що її політичний успіх, співпраця з партійними колегами та вир подій були важливими компонентами її задоволеності. Вона відчувала, що отримує від цієї праці життєво важливу користь, а саме: самоствердження та самоповагу. І те, й те вона втратила заради сумнівного іміджу одруженої жінки.
Мисленнєва
