однозначний доказ належності до жіночої статі. Зворотний умовивід – жінки без дітей є несправжніми жінками – по-перше, неправильний з точки зору логіки, а по-друге, досить однобокий. Та все ж здається, що він впливає на мислення навіть успішних жінок.
Одна компетентна жінка-біохімік жила у відкритих та радісних стосунках зі своїм чоловіком. Вони разом працювали в лабораторії та вважали обговорення своєї роботи цікавим і захопливим. Аж поки Ґріт не відсвяткувала свій 35-й день народження і задумалася над тим, що протягом наступних років слід прийняти рішення, ставати їй матір’ю чи ні. Легкість утекла з її життя так, як повітря виривається з пробитого колеса велосипеда. Старіння без дитини раптом перетворилося на неправильне рішення. Завагітніти будь-якою ціною стало темою номер один. Вона досягла мети протягом року. Після народження «мети в житті» Ґріт залишалася вдома і три роки була найщасливішою жінкою з найсолодшим у світі немовлям. Ще через два роки її звільнили і жоден директор лабораторії геть не хотів брати на роботу того, хто випав із професії на п’ять років. Так Ґріт стала найнещаснішою жінкою у світі, сповненою гніву та відчаю від того, що коштом прекрасного часу з немовлям поставила на карту власне майбутнє. Зрештою вона таки знайшла роботу, але значно нижчого рівня. Вона мала помітно вищу кваліфікацію для цієї посади, а її попереднє задоволення від роботи щодень віддалялося.
Одна жінка розповіла, що її сімейний лікар, з яким вона консультувалася через погане самопочуття, запропонував їй таке: «Народіть одну-дві дитини. Коли відчуєте, що ви справжня жінка, то й не матимете жодних скарг».
Дитину та професію можна чудово поєднувати[3], адже ми думаємо, що «всього-лише-мама» швидко потрапляє в небезпеку висунути до дитини надто високі вимоги, залякати її чи втопити в любові. Жінки, у яких бажання дітей мале або яскраво не виражене, але які все одно вважають, що не зможуть обійтися без біологічної ознаки жіночності, формулюють своє бачення так: «Я почуваюся неповноцінною, наче проґавила щось важливе…» Це речення відображає двояку думку. Скоряючись суспільному тиску, такі жінки вагітніють і вже незабаром почуваються немов у в’язниці. Тобто вони стали матерями «лише через те, що всі подруги народили дітей», як мені сказала знайома, яка, до слова, теж страждала від ролі матері. Багато жінок стають матерями, так і не вирішивши серйозно, чи потрібна їм дитина. Про життя без дітей вони просто не замислювалися.
Тоді дівка пишна, коли заміж вийшла. Дівчатам не потрібна (добра) освіта – вони виходять заміж!
У головах багатьох матерів, батьків та дочок живе думка, що кожна жінка колись у своєму житті дійде до миті, коли зважиться на чоловіка й дітей. Це включає також те, що вона зустріне чоловіка, який про неї дбатиме. Неважливо, яку освіту і який рівень самостійності здобула жінка, мета одна: заволодіти максимально впливовим чоловіком. Щоб забезпечити такий успіх, треба дотримуватися низки правил,
Ehrhardt, Ute, Wilhelm Johnen: Frauen steigen wieder ein, München 1991.
