лише кілька краплин крові.
– Прокладка свіжа, – завважила Ріццолі. – Схоже, вона її саме змінила.
Та Мора дивилася не на прокладку. Вона не зводила очей з живота, який мішком висів поміж тазових кісток, що випирали. На білій шкірі виділялися сріблясті смуги. Вона мовчала, усвідомлюючи значення цих смужок і думаючи про замотані груди.
Тоді повернулася до таці, на яку поклала бандаж, і взялася поволі розгортати його, вивчаючи тканину.
– Що ви шукаєте? – спитала Ріццолі.
– Плями, – відповіла Мора.
– Кров і так видно.
– Не кров…
Вона замовкла. На бандажі, розкладеному по таці, відкрилися темні кола там, де висохла рідина. «Господи, – подумала Мора. – Хіба ж це можливо?»
Вона глянула на Йошиму.
– Підготуймо її до огляду таза.
Асистент насупився:
– Порушити заціпеніння?
– М’язова маса невелика.
Камілла була стрункою жінкою, це полегшить завдання.
Йошима перейшов до краю столу. Мора тримала таз, він взявся знизу за ліве стегно й потягнув, згинаючи його. Порушення трупного заціпеніння було брутальною, неприємною процедурою – примусовим розриванням заціпенілих м’язових волокон. Воно вочевидь нажахало Фроста, який, пополотнівши, відступив від столу. Йошима сильно штовхнув, і Мора відчула, як рветься м’яз.
– О Боже, – відвернувся Фрост.
Однак до стільця біля вмивальника нетвердою ходою рушила Ріццолі. Упала на нього, опустила голову на руки. Стоїчна Ріццолі, яка ніколи не скаржилася на видовища чи сморід у залі для аутопсії, – тепер вона, схоже, не була здатна витримати навіть етап підготовки.
Мора підійшла до столу з другого боку і знову взялася за таз, поки Йошима працював із правим стегном. Навіть вона відчула, як до горла підкотила нудота, поки вони боролись із заціпенінням тіла. Під час навчання найбільшу огиду в неї викликало стажування в ортопедичній хірургії. Свердлення й розпилення кісток, груба сила, потрібна для роз’єднання стегна. Тепер, чуючи, як рвуться м’язи, вона відчувала той самий жах. Праве стегно раптом зігнулося, і навіть на спокійному обличчі Йошими промайнула огида. Однак не було іншого способу ретельно оглянути геніталії, а вона відчувала потребу якнайшвидше підтвердити свої підозри.
Вони вивернули стегна, Йошима спрямував лампу чітко на проміжність. У вагінальному каналі стояла кров – раніше Мора припустила б, що це нормальна менструальна кров. Але тепер вона була ошелешена побаченим. Взяла марлю, обережно витерла, відкриваючи слизову оболонку.
– Вагінальний розрив другого ступеня на шість годин, – сказала вона.
– Будете брати мазки?
– Так. І доведеться вирізати все блоком.
– Що відбувається?
Мора подивилася на нього.
– Я нечасто таке роблю, але зараз вирізатиму всі органи таза разом. Проріжу лобкову кістку
