це помітили.
– Чого це «Єдина Земля» до вас причепилася? – запитала Ріццолі. – Хочуть пожертви?
– Це ніяк не стосується «Єдиної Землі».
– То в чому річ? – тиснула далі детектив. – Цей тип вас переслідує?
– Я просто намагаюся його уникати.
– Здається, він досить наполегливий.
– Ви собі не уявляєте.
– Хочете, зроблю так, що він відчепиться? Скажу, куди йому піти?
Ріццолі говорила не лише як коп – то була жінка, яка не терпіла набридливих чоловіків.
– Це особиста справа, – відповіла Мора.
– Якщо потрібна допомога, то просто скажіть.
– Дякую, але я впораюся.
Мора притиснула скальпеля до шкіри, понад усе воліючи облишити тему Віктора Бенкса. Глибоко вдихнула й подумала про іронію того, що сморід мертвої плоті турбував її менше, ніж саме звучання його імені. Живі мучили її більше, ніж коли-небудь спроможуться мертві. У морзі ніхто не міг їй зашкодити, ніхто не міг зрадити. У морзі вона контролювала ситуацію.
– То що це за тип? – запитала Ріццолі.
Це цікавило їх усіх. І Морі рано чи пізно доведеться відповісти. Вона занурила лезо у плоть і дивилася, як шкіра розчахується, наче біла завіса.
– Мій колишній чоловік, – відповіла вона.
Мора зробила V-подібний розріз, відгорнула клапті блідої шкіри. Йошима розрізав ребра секатором, тоді підняв трикутник ребер і грудини, відкривши нормальні серце й легені, здорову печінку, селезінку й підшлункову залозу. Чисті, здорові органи молодої жінки, яка не зловживала тютюном і алкоголем і прожила недостатньо для того, щоб її артерії звузилися й забилися. Дістаючи органи й відкладаючи їх у металевий таз, Мора майже не коментувала побачене, швидко рухаючись до наступної мети – огляду органів таза.
Блокове видалення органів таза зазвичай використовувалось у випадку смертельних зґвалтувань, адже передбачало значно детальніший огляд, ніж за звичайної аутопсії. Процедура видалення вмісту таза не належала до приємних. Мора не здивувалася, що Фрост відвернувся, поки вони з Йошимою пиляли лобкову кістку. Але й Ріццолі відсахнулася від столу. Тепер ніхто не згадував дзвінки Мориного колишнього чоловіка, ніхто не хотів від неї особистих подробиць. Розтин раптом став надто зловісним для розмов, і Мора цим до певної міри тішилася.
Вона підняла блоком усі тазові органи, зовнішні геніталії та лобкову кістку, перенесла на препарувальну дошку. Ще до розрізу матки з її вигляду вже знала, що її побоювання справдилися. Орган був більшим, ніж мав би бути, дно піднімалося вище рівня лобкової кістки, стінки були губчасті. Мора розрізала матку, відкриваючи ендометрій, товстий і просочений кров’ю.
Вона подивилася на Ріццолі, різко спитала:
– Ця жінка минулого тижня виходила за межі абатства?
– Востаннє Камілла виходила з абатства в березні, відвідувала рідних на Кейп-Код. Так Мері Климент сказала.
– Тоді треба обшукати територію. Негайно.
– Чому?
