і Кіра закусила нижню губу й відкинула голову назад, задихаючись від почуттів, які захопили її шаленою хвилею пристрасті, не залишивши місця здоровому глузду.
– Ти хочеш мене? – між поцілунками вимовив юнак.
– Так! – стиха відповіла дівчина.
Вона лягла на спину й відчула, як обережно Денис увійшов у неї. Трохи неприємно-болісне відчуття швидко минуло, і за мить вони вдвох відірвалися від землі, злетіли туди, високо вгору, де править не розум, а почуття…
Повернулась Кіра додому пізно, хоч і обіцяла матері бути вчасно. Батьки вже спали, тож дівчина роззулася біля порога й навшпиньки прошмигнула до своєї кімнати. Вона довго не могла заснути, прокручувала в пам’яті те, що сталося, і ні про що не шкодувала. Вони освідчилися одне одному, між ними спалахнула іскра кохання, коли ладен усе віддати іншій половині. Одне лише бентежило дівчину: чи не дізнається про їхню близькість мати. Кіра заснула зі щасливою усмішкою на устах.
Два вихідних вони кохалися на тому ж місці й щоразу з ще більшою пристрастю. Коли в понеділок Кіра зустрілася поглядом з Денисом, то побачила в його очах тепло. Хлопець непомітно для інших підморгнув їй, і дівчина навзаєм таємниче йому усміхнулась.
Три тижні весна рясніла не лише квітами – в душі Кіри також буяла весна її першого кохання. Удома дівчина намагалася бути такою, як раніше, але від материнського ока не приховалися зміни в поведінці доньки, яка ніби літала над землею.
– Схоже, наша дівчинка закохана? – якось при нагоді запитала Таїсія Іванівна.
– Можливо, – знітилася Кіра і відвела погляд.
– Доню, я розумію: весна, кохання, зітхання, але ти не забула, що незабаром кінець навчального року?
– Мамо, у мене всі оцінки гарні, навіть кращі, ніж раніше, – запевнила її Кіра. – І про вступ до вишу можеш мені не нагадувати – я все пам’ятаю!
– Це добре, але дивись, щоб голову не втратила через кохання.
– Не хвилюйся, все буде гаразд! Обіцяю!
– Ти вже обрала, які туфлі купуватимеш на випускний вечір? – запитала мати.
– Так! На низьких підборах, – відповіла Кіра.
У вихідні вони з матір’ю поїхали на ринок у Луганськ і придбали білі лакові туфлі на невисоких підборах – дівчині не хотілося бути вищою за Дениса, коли вони танцюватимуть вальс у парі.
– І все-таки, на високих підборах було б краще, – зауважила мати, коли донька приміряла взуття.
– Мамо, ти ж не хочеш, щоб я була двометровою на випускному? – наморщила носа Кіра.
– Прийде час, і ти зрозумієш свою перевагу, – усміхнулась мати.
– Ніколи, мамо, я не буду задоволена своїм зростом! Ніколи! – емоційно промовила дівчина.
Наступних вихідних Кіра чекала з великим нетерпінням, але Денис не прийшов на побачення. Дівчина гадала, що хлопцеві щось могло завадити, але суботнього вечора так і не дочекалася його. Залишався недільний вечір, і на нього Кіра покладала великі надії. Денис не прийшов, і Кіра занепокоїлась.
