привабити лебедів біля озера пана Джека Ґарднера, розкішного венеційського палацу.
За два роки бабусі натякнули та нагадали, що вже час і для іншого потомства, брата для Вільяма. Анну зобов’язали завагітніти. Та не забарилася, але їй стало зле, коли перебувала в тяжі на четвертому місяці. Через шістнадцять тижнів у молодиці стався викидень, однак доктор Мак-Кензі не дозволив їй упасти у відчай. У своїх нотатках він зазначив: «Прееклампсія?» і заявив:
– Пані Каїн, причиною того, чому ви не почувалися добре, є те, що ваш кров’яний тиск був занадто високим і, ймовірно, став би іще вищим, якби вагітність тривала. Боюся, що лікарі іще не винайшли ліків від високого кров’яного тиску; насправді ми дуже мало знаємо про цю проблему, окрім того, що це небезпечний стан, особливо для вагітної жінки.
Анна стримувала сльози, коли усвідомила наслідки майбутнього без більшої кількості дітей.
– Сподіваюсь, це не повториться, якщо я знову завагітнію? – поцікавилася вона, формулюючи своє запитання так, аби позбавити лікаря неґативної відповіді.
– Відверто кажучи, я був би дуже здивований, якби цього не сталося, пані Каїн. Мені дуже шкода, що маю це сказати, але я не радив би вам іще народжувати дітей.
– Але я не заперечую, що почуватимуся непривабливою упродовж кількох місяців, якщо це означає…
– Я не кажу про зовнішність, пані Каїн. Маю на увазі те, що ви не повинні піддавати себе непотрібним ризикам у своєму житті.
Це було страшним ударом для Анни, а також для Річарда, який мріяв, що колись сидітиме в колі великої сім’ї, упевнений, що прізвище Каїн збережеться навіки. Тепер уся ця відповідальність лягала на плечі Вільяма.
Після шести років роботи в банку Річард отримав посаду президента банку «Каїн і Кебот» та довірчого товариства при ньому. Банк, який розміщувався на розі Стейт-стрит, був бастіоном архітектурної та фіскальної міцності. Він мав філії у Нью-Йорку, Лондоні та Сан-Франциско. Філія у Сан-Франциско створила Річарду проблему після дня народження Вільяма, коли вона разом із «Національним банком Крокера», «Веллс Фарґо» та «Каліфорнійським банком» розвалилася, але не фінансово, а буквально, під час великого землетрусу 1906 року. Річард за своєю натурою був обережним чоловіком, тому всебічно застрахувався у лондонському «Ллойді». Джентльмени сплатили все до копійки, давши Річарду змогу зберегти своє майно цілим. Тим не менш, Річард провів копіткий рік у поїздках Америкою, по чотири дні поспіль їдучи в потязі з Бостона до Сан-Франциско і стільки ж назад, аби контролювати відбудову. Новий офіс він відкрив на Юніон-сквер у жовтні 1907-го, саме вчасно, щоб звернути свою увагу на клопоти, які виникали на Східному узбережжі. У нью-йоркських банках сталися значні зміни: багато менших установ не змогли впоратися з несподівано великим відтоком депозитів, а деяким навіть довелося замкнути свої двері. Дж. П. Морґан, леґендарний голова установи, яка носила
