новими іменами. Анна продовжувала їх знищувати, проте тепер вона все ж задумалася. Жінка хотіла поговорити про них із кимось, та не змогла згадати нікого, кому б могла довіритись. Бабусі були б дуже здивовані, але у будь-якому разі вони й так упереджено ставилися до Генрі. Можливо, Алан Ллойд із банку міг би її зрозуміти, але він ніколи не був одружений, а Вільям був занадто юним. Ніхто не здавався їй доречним. Після прослуховування лекції Зиґмунда Фройда, коли той побував у Бостоні, Анна задумалася про консультацію у психіатра, але вирішила, що ніколи не відкриє проблеми сім’ї незнайомцю.
Справа нарешті обернулася таким чином, який Анна навіть передбачити не могла. Вранці одного понеділка вона отримала аж три листи: звичний від Вільяма на ім’я пані Річард Каїн, в якому той запитував, чи може знову провести літні канікули зі своїм приятелем Метью Лестером; анонімний, у якому стверджувалося, що Генрі мав інтимні стосунки з… Міллі Престон; і ще один від Алана Ллойда, в якому той цікавився, чи могла б вона бути такою люб’язною зателефонувати йому, щоб домовитися про зустріч у банку.
Анна важко впала у крісло, відчуваючи задишку та нудоту, й змусила себе перечитати іще раз усі три листи. Вільям засмутив її своєю байдужістю. Матері було прикро, що її син вважає за краще проводити літо разом зі своїм товаришем, ніж удома. Анонімний лист, у якому стверджувалося, що Генрі був коханцем її найближчої подруги, ігнорувати було неможливо. Анна не могла не згадати, що саме Міллі познайомила її з Генрі і що вона – хрещена матір Вільяма. Третій лист, від Алана Ллойда, змусив її хвилюватися іще більше. Єдиний лист, який вона будь-коли отримувала від нього, було співчуття з приводу смерті Річарда. Що він хотів дізнатися цього разу? Вона зателефонувала до банку. Оператор одразу перемкнув її куди належить.
– Алане, ти хотів зі мною зустрітися?
– Атож, моя люба. Нам треба поспілкуватися, якщо ти зможеш знайти на це час.
– Погані новини? – запитала Анна.
– Не зовсім, але я б не хотів розмовляти про це по телефону.
Він намагався її заспокоїти.
– Тобі немає потреби непокоїтись. Ти часом не будеш вільна в обід?
– Буду.
– Тоді зустрінемося у «Ґранд-готелі» о першій. Я з нетерпінням чекатиму зустрічі з тобою, люба.
Перша – за три години. Її думки перемкнулися з Алана на Вільяма, а потім на Генрі, але нарешті сконцентрувалися на Міллі Престон. Чи може це бути правдою? Жінка вирішила прийняти ванну й одягти нову сукню. Але це не допомогло. Вона відчувала, що її тіло розпливлося. Її щиколотки та литки, які завжди були такими елегантними і витонченими, втратили форму. Було трохи лячно уявити собі, наскільки ситуація погіршиться іще до народження дитини. Анна зітхнула, споглядаючи себе у дзеркалі, і зробила все можливе, щоб усе ж виглядати привабливою й упевненою.
– Ти виглядаєш чарівно, Анно. Якби я не був старим парубком, то безсоромно став би залицятися до тебе, – заявив банкір із сивою чуприною,
