уважно.
– Усе збігається. Мої листи – це копії повідомлень, надісланих їй. Так, мені їх надсилали поштою, але папір покропили якимись цікавими парфумами, які нагадували мені китайські ароматичні палички і Схід. Що ж усе це означає?
Я похитав головою.
– Це нам і треба з’ясувати. Ви маєте листи з собою? Можливо, поштові марки щось нам підкажуть.
– На жаль, я їх знищила. Розумієте, тоді я подумала, що це просто дурний жарт. Невже якась китайська банда справді хоче повернути діаманти на місце? Не дуже віриться.
Ми перебирали факти ще раз і ще, але ніяк не могли розгадати таємницю. Врешті леді Ярдлі встала.
– Думаю, мені немає потреби чекати на мосьє Пуаро. Ви ж можете переказати йому нашу розмову? Дуже вам дякую, містере…
Вона завмерла з простягнутою рукою.
– Капітан Гастінґс.
– Звісно! Як я могла забути! Ви ж приятель Кавендішів, правда? Це Мері Кавендіш порадила мені звернутися до мосьє Пуаро.
Коли повернувся з прогулянки мій друг, я з гордістю оповів йому про те, що сталося за час його відсутності. Він суворо допитав мене про деталі нашої зустрічі, і з тону його голосу я відчув, що Пуаро не радий, що гуляв під час цієї важливої розмови. Я навіть здивувався, що мій дорогий друг заздрить мені. Він так звик постійно применшувати мої здібності, що навіть розчарувався, коли не зміг знайти жодної зачіпки для критики. Я ж у глибині душі був собою задоволений, хоча й потай боявся роздратувати Пуаро, адже щиро любив свого дивовижного друга, попри його екстравагантність.
– Bien!23 – сказав Пуаро за кілька хвилин із таємничим виразом обличчя. – Наша історія набирає обертів. Прошу вас, передайте мені довідник англійських аристократів із он тієї полиці. – Він погортав сторінки. – Ось воно! «Ярдлі… віконт у десятому коліні, учасник війни в Південній Африці…» tout ça n’a pas d’importance…24 «одружився 1907 року з її світлістю Мод Стоппертон, четвертою донькою барона Коттеріля третього…» гм, гм, гм… «має двох доньок, 1908 і 1910 року народження… Член клубів… має нерухомість…». Voilà25, ця інформація нам не дуже допомогла. Але завтра вранці ми побачимо цього мілорда!
– Що?
– Так. Я надіслав йому телеграму.
– Я думав, ви вже вмили руки!
– Я не виступаю в інтересах міс Марвелл, оскільки вона не бажає слухати моїх порад. Тепер я діятиму тільки для власного задоволення – задоволення Еркюля Пуаро! Мені дуже кортить упхнути носа в цю справу.
– І ви спокійнісінько змушуєте лорда Ярдлі мчати в місто тільки для того, щоб отримати задоволення? Сумніваюся, що йому це сподобається.
– Au contraire26, якщо я допоможу йому зберегти родинну коштовність, він буде мені дуже вдячний.
– О, значить, ви все-таки думаєте, що камінь можуть вкрасти? – з інтересом запитав я.
– Я знаю це майже напевно, – спокійно відказав Пуаро. – Усе на те вказує.
– Але як…
Пуаро зупинив
Добре (
Це не важливо (
Тут: ну от (
Навпаки (
