відповідь Буша. Стали обговорювати офіційну реакцію: журналісти вже товклися під дверима готельного номера Попадюка. «Президент більше схилявся до того, щоб відкрито засудити переворот, але в разі успіху заколоту нам довелося б мати справу з путчистами, хоч яким огидним був їхній учинок, – писав пізніше Скоукрофт. – І ми вирішили, що тон президента має бути осудливий, але не спалювати всі мости». Скоукрофт був повний песимізму: з такою кількістю впливових фігур, які стояли за переворотом, він цілком міг удатися. «Позаконституційний» – таке визначення путчу підказав президенту Скоукрофт на випадок публічних виступів. І перш ніж Буш удруге спробував заснути, вони домовились, що Скоукрофт усю ніч стежитиме за ситуацією та зателефонує президенту о 5:30 ранку. Попадюк вийшов до преси з короткою заявою, визнав, що адміністрація не має інформації з незалежних джерел і не може сказати, що діється в Москві. Він сказав Скоукрофту, що вранці на президента чекає спілкування із пресою й не можна коментувати заколот, перебуваючи на полі для гольфу.
– Крім того, уранці може бути дощ, – відповів йому Скоукрофт.
Про гольф так чи інакше довелося забути105.
Ранок теж не вніс ясності, хіба що розвіяв останні сумніви, що це дійсно переворот. Що з Горбачовим? Що робитимуть заколотники і як вплине переворот на майбутнє радянсько-американських відносин і долю СРСР? Усі розуміли, що вплив цей буде величезним, але яким, не знав ніхто.
Як завжди, ЦРУ перебирало всі можливі варіанти. Аналітики оцінювали ймовірність повернення в доперебудовний режим у 10 %, вірогідність патової ситуації між консерваторами й демократами становила 45 %, вірогідність поразки заколотників – теж 45 %. ЦРУ давало путчу значно менше шансів на успіх, ніж Скоукрофт, не в останню чергу тому, що його аналітикам не вдалося виявити ознак серйозних приготувань: переворот був спонтанний. І все ж спрогнозувати, як розвиватимуться події далі, було важко. Буш зв’язався із прем’єр-міністром Великої Британії Джоном Мейджором, президентом Франції Франсуа Міттераном. Для них, як і для президента США, звістка про переворот була повною несподіванкою. Буш сказав Міттерану, що для Горбачова це як грім серед ясного неба. Триматися цієї лінії йому порадив Скоукрофт.
– Якщо їм невідомо, то, чорт забирай, звідки нам було знати? – жалівся того дня президент у диктофон.
Здавалося, справи кепські як ніколи: мало того, що ЦРУ проґавило ознаки заколоту, так ще й президент і його радники з національної безпеки мусили дізнаватись новини з випусків CNN.
– Преса звинувачує розвідку в поганій роботі, – скаржився того дня Буш прем’єр-міністру Канади Брайяну Малруні106.
Держдепартамент також був захоплений зненацька. Джеймс Бейкер, який відпочивав у Вайомінгу, дізнався про переворот з оперативного центру при Держдепі за годину
Там само, 520; Michael R. Beschloss and Strobe Talbott,
“Telephone Conversation with Prime Minister Brian Mulroney of Canada, August 19, 1991,” Bush Presidential Library, Memcons and Telcons, http://bushlibrary.tamu.edu/research/pdfs/memcons_telcons/ 1991-08-19—Mulroney.pdf.
