– сказав Джейк.
– Як мінімум двоє дверей, – докинув Едді. – Одні – щоб дістатися до Тауера. Але перед тим ми маємо потрапити до Сюзанниного часу, а для цього потрібні ще одні двері. І щоб цей час був якнайближчий до того, звідки забрав її Роланд. Ото вже буде облом, якщо ми повернемося до сімдесят сьомого, перетремо з тим чуваком Карвером і довідаємося, що він оголосив Одетту Голмс мертвою ще в сімдесят першому. А все її майно відійшло родичам у Ґрін-Бей16 чи Сан-Берду17.
– Чи потрапимо до шістдесят восьмого, а там виявиться, що містер Карвер здимів, – сказав Джейк. – Перевів усе на свої власні рахунки й гайнув доживати віку на Коста-дель-Соль18.
За інших обставин шокований погляд Сюзанниних круглих від подиву очей міг би здатися кумедним.
– Дядечко Моз на таке не здатен! Він же мій хрещений!
– Пробач, – сконфужено промовив Джейк. – Я читав багато детективів – Агату Крісті, Рекса Стаута, Еда Макбейна. У цих книжках таке трапляється повсякчас.
– До того ж, – додав Едді, – великі гроші міняють людей.
Вона змірила його холодним оцінюючим поглядом – неприродним і чужим для її очей. Роланд (якому було відомо те, чого не знали Едді та Джейк) подумав, що цей погляд призначено для ропух, з яких вичавлюють нутрощі.
– А тобі звідки знати? – спитала вона. Але відразу ж оговталася: – Ой, вибач, серденько. Я не хотіла.
– Та пусте, – сказав Едді й усміхнувся, проте усмішка вийшла вимушеною і непевною. – Зірвалося з язика, буває. – Потягнувшись, він узяв її за руку й стис. Вона відповіла таким самим потиском. Усмішка на обличчі Едді трохи поширшала й стала природною.
– Просто я знаю Мозеса Карвера. Він у житті цента чужого не взяв.
Едді підняв руку, сигналізуючи не так про довіру до її слів, як про те, що він більше не хоче продовжувати цю розмову.
– Послухайте-но, чи я правильно вас зрозумів, – сказав Роланд. – По-перше, все залежить від того, чи вдасться нам повернутися до Нью-Йорка у вашому світі. До того ж моментів часу, до яких ви плануєте втрапити, цілих два.
Настала пауза: всі перетравлювали цю інформацію. Потім Едді кивнув.
– Точно. Для початку тисяча дев’ятсот шістдесят четвертий рік. Сюзанна щезла пару місяців тому, але шукати її не перестали, ніхто ще не втратив надії. Вона ефектно з’являється на публіці – публіка аплодує. Повернення блудної дочки. Ми забираємо грошенята, хоча це може забрати трохи часу…
– Найважче буде вмовити дядечка Моза дати нам гроші, – сказала Сюзанна. – Коли йдеться про гроші в банку, він стоїть намертво. Я впевнена, що в глибині душі він досі вважає мене восьмирічною дівчинкою.
– Але ж за законом гроші твої? – спитав Едді. Роланд помітив, що він дуже обережно добирає слова. Ще не до кінця оговтався від «А тобі звідки знати?» і від погляду, яким вона супроводила ці слова. – Тобто він не зможе завадити тобі їх забрати?
– Ні, любий. Тато й дядечко Моз заснували
Ґрін-Бей – напевно, мається на увазі одне з численних міст у США з такою назвою.
Сан-Берду – неформальна назва міста Сан-Бернардино (штат Каліфорнія).
Коста-дель-Соль – південне узбережжя Іспанії.
