новоприбулий походив або зі світу його друзів Едді, Сюзанни й Джейка, або зі світу, який з ним сусідив.
– Хто ти такий? – запитав Едді.
– І де твої друзі? – додала Сюзанна.
– Звідки ви прийшли? – спитав Джейк. Його очі аж палали цікавістю.
Незнайомець був убраний в довге чорне пальто, розстебнуте біля коміра, з-під якого видніли чорна сорочка і комірець католицького священика. Його довге сиве волосся стояло сторч по боках і спереду, наче з переляку. На лобі був шрам у формі літери Т.
– Мої друзі трохи відстали, – сказав він, показуючи кудись собі за спину великим пальцем, але навмисне не вказуючи чіткого напряму. – Тепер мій дім – Калья Брин Стерджис. Перед тим я жив у Детройті, штат Мічиган, працював у притулку для безхатьків і проводив збори анонімних алкоголіків. Словом, виконував добре знайому роботу. А ще раніше ненадовго зупинявся у Топіці, що в Канзасі.
Він спостеріг, що троє молодших аж сіпнулися від згадки про цю назву.
– До Топіки був Нью-Йорк. А до Нью-Йорка – маленьке містечко Джерусалемз-Лот у штаті Мен.
– Ти з нашого світу, – видихнув Едді. – Святий Боже, ти наш!
– Здається, так, – відповів чоловік у повернутому комірці. – Мене звуть Доналд Каллаген.
– Ти священик, – сказала Сюзанна, переводячи погляд з золотого хрестика на шиї (маленького й непомітного, проте блискучого) на грубіший хрест у нього на чолі.
– Вже ні, – похитав головою Каллаген. – Колись ним був. Можливо, колись настане той день, коли я з благословення небес знову стану священиком, але зараз я просто людина Божа. Чи можу я спитати… з якого ви часу?
– Тисяча дев’ятсот шістдесят четвертий, – відповіла Сюзанна.
– Сімдесят сьомий, – сказав Джейк.
– Вісімдесят сьомий, – і собі відрекомендувався Едді.
Почувши останню цифру, Каллаген зблиснув очима.
– Вісімдесят сьомий. А я прибув сюди з вісімдесят третього за тодішнім рахунком. Молодий чоловіче, для мене дуже важливо знати те, про що я вас зараз спитаю. На вашій пам’яті «Ред Сокс» виграли «Ворлд Сіріз»19?
Закинувши назад голову, Едді щиро розсміявся – здивовано й весело водночас.
– Ні, чоловіче, мені шкода. Торік вони були близькі до перемоги – приймав стадіон «Шеа», грали проти «Метс», – а тоді той Білл Бакнер, який стояв на першій базі, пропустив легкий м’яч між ніг. Він ніколи не оговтається. А ходіть до нас, сідайте. Кави в нас катма, зате Роланд… цей пошарпаний на вигляд чолов’яга праворуч від мене… цілком непогано заварює чай з лісових трав.
Каллаген звернув увагу на Роланда, а тоді зробив щось дивне: опустився на коліно, похилив голову і приклав кулак до чола зі шрамом.
– Хайл, стрільцю. У добру годину ми зустрілися на шляху.
– Хайл, – привітався Роланд. – Підійди, добрий незнайомцю, й розкажи, що привело тебе до нас.
Каллаген
«Ворлд Сіріз» (англ. World Series) – щорічний чемпіонат США з бейсболу.
