ній щось є, – відповів Едді.
– Скринька…
– Та ні, щось вшите в підкладку. На дотик схоже на камінець чи щось подібне.
Раптом він подивився ніби прямо на Сюзанну, і та усвідомила, що вона все ще сидить на парковій лавці. Не чутно більше голосів із глибин печери, є тільки шипіння й плескіт води у фонтані. Печера поблякла, Едді й Каллаген поблякли. Немов з найдальшої далі долетіли останні слова Едді:
– Можливо, тут є секретна кишенька.
І вже після цього Едді зник.
Отже, тоді вона у тодеші не побувала. Її короткий візит до Печери дверей виявився лише видінням. Чи то, бува, не Едді надіслав їй цю візію? А якщо Едді, чи означає це, що він отримав сигнал, який вона намагалася надіслати йому з Доґана? То були питання, на які Сюзанна не мала відповідей. Якщо їй доведеться побачитися з ним знову, вона його спитає. Вже після того як вкриє його не менш як тисячею поцілунків, звісно.
Мія підняла червону торбу й повільно провела руками по її боках. Так, судячи з форми, в ній лежить коробка. Але щось іще відчула вона на дотик, якусь припухлість. Едді таки мав рацію: ніби камінчик.
Вона чи, може, вони – тепер для неї це вже не мало значення – вивернула торбу, помітивши при цім, що пульсація тієї речі, що лежала в ній, посилилася, але намагаючись про це не думати. Ось воно, ось тут… під чимось, ніби під швом.
Нахилилася ближче й побачила на підкладці торби не рубець, а щось на кшталт клапана з лейблом. Вона його не впізнала, і Джейк би не впізнав, а от Едді відразу впізнав би логотип липучки Velcro23. Хоча вона й чула якось пісню «Зі-Зі Топ»24, присвячену цьому продукту, – «Застібка Велкро». Мія підчепила нігтем клапан і потягнула. Той з тихим рипом легко піддався, під ним виявилася крихітна кишеня.
– Що там? – спитала Мія, не в змозі стримати здивування.
– Хтозна, давай подивимось.
Вона просунула в кишеньку пальці й видобула звідти не камінець, а крихітну фігурку черепахи. Схоже, вирізану зі слонової кістки. Кожна крихітна деталь її панцира передана була артистично й реалістично, хоча фігурку й псувала одна крива подряпина, що трохи нагадувала знак питання. З-під панцира стирчала голова черепашки. Чорні крапочки її оченят з якогось антрацитово- чорного матеріалу виглядали напрочуд живими. Вона помітила дефект і на носі черепашки – не подряпину, а тріщину.
– Це старовинна річ, – прошепотіла вона. – Дуже древня.
– Так, – теж пошепки відгукнулася Мія.
Сюзанна відчула себе надзвичайно гарно. Ця черепаха в її руці наділила її відчуттям… ну, ніби якоїсь захищеності.
«Черепаху здоровенну уяви, – пригадалося їй. – Черепаху здоровенну уяви, на собі вона тримає світ людви». Так там, здається, було? Десь так. А, звісно, це ж саме той Промінь, уздовж якого вони просувалися до Вежі. На одному кінці Ведмідь – Шардик. А на протилежному Черепаха – Матурин.
Вона перевела погляд з крихітного тотема, знайденого в підкладці торби, на велику
Американська компанія, яка першою масово почала випускати застібки- «липучки», запатентовані швейцарським винахідником Жоржем де Местралем 1955 року. Назва створена поєднанням двох слів: «velour» (велюр) та «crochet» (гачок).
«ZZ Top» – засноване 1969 р. рок-тріо бороданів з Техасу; «Velcro Fly» – їхній хіт 1985 року.
