уважно, місіс-сей, я корюся вашим наказам.
Її пересмикнуло від огиди – отаке-то почути, та ще й у виконанні цього скандинава з його милим акцентом.
– Ти маєш кредитну картку?
Матс гордовито усміхнувся:
– У мене їх багато. Є «Америкен експрес», є «Мастеркард», є «Віза». Я також маю картку «Євро-голд», а ще маю…
– Годі, годі. Я хочу, щоб ти пішов до… – на мить їй заціпило мозок, але це швидко минулося, – до готелю «Плаза-Парк» і винайняв кімнату. Заплати наперед за тиждень. Якщо там спитають, скажи, що орендуєш номер для леді, для своєї подруги. – Тут їй згадалося, яка там на неї може очікувати халепа. Звісно, це Нью-Йорк, це північ, і рік зараз вже 1999-й, і хочеться вірити, що розвиток подій відтоді тривав у правильному напрямку, але краще уточнити. – Чи там не буде мені якихось неприємностей через те, що я негритянка?
– О, ні, звісно, що ні, – здивувався він.
– Винайми кімнату на своє ім’я і скажи клерку, що жити в ній буде жінка на ім’я Сюзанна Мія Дін. Ти мене зрозумів?
– Так, Сюзанна Мія Дін.
Що ще? Звісно, гроші. Сюзанна спитала, чи має її новий друг готівку. Він дістав портмоне і вручив їй. Однією рукою вона продовжувала тримати черепашку в нього перед очима, а другою нишпорила в дуже гарному портмоне моделі «Лорд Бакстон». Пачка дорожніх чеків – їй вони ні до чого, особливо зважаючи на його божевільно кривулястий підпис, – та пара сотень доларів у старій добрій американській «капусті». Їх вона витягла і засунула туди, де нещодавно ще спочивали туфлі, – до торби «Бордерз». Підвівши голову, вона злякалася, бо побачила, що до бізнесмена приєдналися двійко скауток років чотирнадцяти з рюкзаками. Роззявивши роти, вони уп’ялися сяючими очима в черепашку. Сюзанна раптом згадала дівчаток у залі під час виступу Елвіса Преслі в телешоу Еда Саллівана27.
– Ой, як кууульно, – промовила одна ледь не пошепки.
– Абсолютний ульот, – відгукнулася друга.
– А ви, дівчатка, йдіть собі туди, куди йшли, – промовила Сюзанна.
Обличчя їх погасли, на обох відбився однаковий вираз печалі. Вони були точнісінько як оті близнючки з Кальї.
– Ми конче мусимо йти? – спитала перша.
– Так! – наказала Сюзанна.
– Дякуємо вам, сей, довгих вам днів і приємних ночей, – промовила друга. Сльози почали струменіти їй з очей. Її подружка також заплакала.
– Забудьте, що ви мене бачили! – гукнула їм услід Сюзанна.
Вона тривожно стежила за дівчатками очима, аж поки вони не зникли на Другій авеню, прямуючи в бік центру, лише тоді вона знову звернула увагу на Матса ван Віка.
– Тобі теж час, Матсе. Катай хутко до того готелю і зніми номер. Скажи там, що твоя подруга Сюзанна скоро теж туди прибуде.
– Що таке «катай хутко»? Я не розумію.
– Це означає «поспішай», – сказала Сюзанна, віддаючи йому портмоне, звісно, без готівки, шкодуючи лише, що не понишпорила ретельніше між тими його картками, і дивуючись, навіщо комусь потрібно носити з собою так багато грошей. – Тільки-но зарезервуєш
Едвард Салліван (1901—1974) – популярний у 1950—1960-х рр. ведучий власного телешоу, в якому наживо виступали найцікавіші на той момент артисти, багатьом з котрих Салліван допоміг стати зірками.
