слів, на самоті. Отак вони і пройшли кілька кварталів, але всі спроби говіркої подруги завести цікаву розмову розбивалися об Ольжину мовчанку й задумливість, і врешті-решт Леся здалася.
– Я вже майже вдома, – спитала призупинившись, – може зайдеш?
– Та ні, дякую, хочу відпочити від сьогоднішнього іспиту.
– Що будеш робити?
– Піду додому, завалюся на диван і, напевно, заново передивлюся «Шерлока».
– Я сподіваюсь, у тебе не почнеться новий напад депресії? – Леся приклала руку до голови подруги, як під час гарячки. – О, ні! Схоже, вже почався!
– Припини! – Оля поглянула на співрозмовницю, – все окей!
– Ну, тоді я побігла! Бувай! І не підігравай тим психологам і журналюгам-старперам, які пишуть, що наше покоління дуже легко зламати!
– Добре-добре… До завтра!
Оля спершу хотіла викликати таксі, й поїхати додому, але вирішила пройтися по шумному місту. Вона копирсалася в своїх спогадах, без перешкод розмірковувала й аналізувала… Леська все-таки мала рацію: процес був запущений. Одна зустріч у кав’ярні – і от вона, перша стадія депресії – апатія, тут як тут.
Дівчина змучено зупинилася і присіла на лавку біля супермаркету. Люди снували туди-сюди, водії сварилися між собою на особливій мові автомобільних гудків, і Олі здавалося, що нема спасіння… нема спасіння від людей… і….
Її роздуми і монолог внутрішнього обурення перервав американський хард-рок-гурт «Aerosmith» зі своєю знаменитою піснею «I Don’t want to miss a thin». Ні, це не Брюс Вілліс черговий раз рятував землю від загрози, це Ольжин мобільний таким чином вимагав уваги до себе.
«Знову Леська чогось хоче», – дівчина не очікувала, що її так швидко змусять покинути улюблений світ, де можна без кінця жаліти себе, тому демонстративно (демонструвала, звичайно ж, сама собі, оскільки перехожим було абсолютно однаково, чого це вона не звертає уваги на свій мобільний) відсунула сумку вбік. Але телефон не здавався, і от «Aerosmith» уже почав свій приспів. Мелодія була напрочуд красивою, Оля дуже любила її. Саме ця пісня грала в барі, коли вони познайомилися з Артуром. Леська аж волосся на собі рвала, переконуючи подругу змінити мелодію дзвінка, але Ольга ніяк не могла розлучитися з улюбленою і такою важливою для неї піснею.
Урешті-решт дівчина здалася і потяглася за слухавкою, а неперевершений «Aerosmith» уже доспівував другий куплет, коли смартфон нарешті опинився в її руці.
«Викликає Анна», – світилося на екрані.
Уже вдруге за сьогоднішній день в Олі все стиснулося всередині. Усі почуття, пережиті в кав’ярні, повторилися в точнісінько до останнього нервового імпульсу. І чому саме сьогодні? І Анька, і Артур в один день?
Вдихаючи повітря, дівчина подумала: може, Леська таки має рацію, і врешті-решт варто вилити усі наболілі думки і сестрі, і колишньому? Пальчик дівчини завмер біля зображення зеленого телефончика, але буквально за секунду до того, як вона натиснула на екран, «Aerosmith» раптово стих і мобільний замовк.
Оля ніби й засмутилася, бо саме
