style="font-size:15px;"> – Сестриці, дивіться, що на березі!
Вийшли вони на берег, обходять усе, оглядають, а найкраща і наймудріша захотіла поміряти людське вбрання, одягла сукню – ніяк не підходить. Спереду – один колір, а ззаду – інший. Крутилась, крутилась перед дзеркалом – нічого не може зробити. Одягла капелюшок – не підходить. Почала вона в дзеркалі чоботи приміряти. Гарно, але чоботи різні. Роззула вона один чобіт, а тоді обидві ноги в один запхала й почала стрибати. Коли обернулася спиною до верби, Вилупок з дупла вискочив і зловив її.
Інші русалки повтікали, а вона плаче й проситься:
– Що хочеш тобі дам, будеш володарем морів – лише відпусти.
– Ні, ти вже моя, – каже Вилупок, – а я твій. Поїдеш зі мною.
Поїхали до крамниці, купили їй таке вбрання, яке хотіла, сіли на лошака і рушили до пана. Дорогою поклялися, що ні він її, ні вона його не зрадить.
Приїхали, а пан уже вибігає назустріч.
– Тут, пане, царівна, – каже Вилупок, – але не знаю, як буде, бо я її привіз для себе.
Розсердився пан, а дівчина каже:
– Не буду я твоя, пане, бо ми вже поклялися.
Не знає пан, що й робити, а брати Вилупка лиш те й думають, як би погубити брата. Радять панові:
– Треба його викупати перед весіллям у киплячому кобилячому молоці.
Наказав пан усіх кобил подоїти, молоко скип’ятити. Як сказали Вилупкові, що він мусить у тому молоці викупатися, він і подумав: «Тут мені вже кінець!»
Пішов із лошаком попрощатися, а кінь радить:
– Роздягнись і скажи, що ти мене сьогодні не бачив і хочеш, аби я поблагословив тебе на купання. Слуги введуть мене, я дмухну на котел, а тоді можеш стрибати.
Закипіло в котлі молоко, пан і наказує:
– Стрибай!
– Виконував я твою волю, пане, то виконай і ти мою: введи коня, най благословить мене на купання.
Звелів пан привести коня.
– Поблагослови мій купіль, дорогий конику, – просить Вилупок.
Кінь дмухнув на молоко, раз, другий, третій, і махнув головою, що готово. Стрибнув Вилупок у котел, помився і вийшов з котла гарним-прегарним.
Здивувався пан і про себе думає: «Як я стану таким вродливим, полюбить мене русалка». Недовго думав, наказав підкласти вогню.
– Добре, – каже Вилупок, – але доки молоко закипить, хочу, аби пан почули, як та скрипка грає, що я привіз.
Взяв скрипку в руки, заграв, і всі почали танцювати. Пан уже так утомився, що ногами лише плете, а зупинитися не може. Сказав прив’язати його, аби спокійно дослухав музику. Прив’язали слуги пана до столітнього дуба в саду, а Вилупок як ушкварить, то пан почав і під дубом танцювати, а що був прив’язаним шнурками, то за півгодини з нього шкіра злізла.
Та закипіло молоко, і Вилупок перестав грати. Каже:
– Простигне ваша купіль, треба поспішати.
Наказав пан привести свого найкращого коня, а кінь боїться підійти до гарячого молока. Слуги силою дотягли його
