Їде, нитку тримає у руці, той міст зразу забирає за собою. А баба думала, що міст залишиться, та й разом зі ступою залетіла в море і втопилася.
Щасливо перебрався хлопець на другий бік і приїхав до свого пана.
Почули брати, що Вилупок привіз когута, і ще більше злість почала їх мучити. Пішов один з них до пана:
– Хвалився брат, – каже він, – ніби таку скрипку бачив, якої в цілому світі нема: хто почує її – чоловік, звір, чи птах – усі танцюють.
Ще й не відпочив добре Вилупок з дороги, а вже кличе його пан.
– Збирайся, – каже, – у дорогу і привези мені ту скрипку, що в цілому світі такої нема, і хто почує її гру – чоловік, звір чи птах, – усі танцюють. Як не дістанеш – голова на палю.
Прийшов Вилупок до лошака сумний-пресумний.
– Чого сумуєш, побратиме? – питає лошак.
– Та брати набрехали панові про скрипку, про яку я й не чув. Пан наказав дістати йому цю скрипку.
– Не сумуй! – каже лошак. – Скажи панові, хай дає торбу грошей.
Дав пан торбу грошей, і поїхав Вилупок на своєму лошакові чарівну скрипку здобувати.
Їде він, їде, минає села й міста, ліси й гори і доїхав до моря.
Сказав лошак:
– Тепер зайди до крамниці й купи льняного повісма та смоли.
Купив хлопець, що треба, полотняним мостом переїхали море, а тоді лошак і каже:
– Облий мене смолою і обліпи повісмом.
Зробив хлопець, як наказав лошак, і далі їде.
Доїхав до хатини – без вікон, ще й на курячій лапці. Входить Вилупок туди, а в ній старезна-престарезна баба.
– А чого ти, шинку, хочеш? – прошипіла стара.
– Бабусю, голубко, дозвольте мені переночувати у вашій хатині, – проситься хлопець.
– Лягай на припічку під комином, – каже баба.
Ліг він, попробував, як буде спатися, а через якийсь час виходить надвір.
– Ти куди? – питає стара.
– Піду, бабусю, коневі їсти дам.
– Йди, лише швидко, бо чаш шпати.
Приходить він до лошака, а той каже:
– Скрипка в баби під головою. Коли почуєш, що перший сон зламав стару, тихенько всувай руку й з-під подушки витягай скрипку. Але неси її в одній руці, а смичок у другій, аби не доторкнутись, бо тоді скрипка заграє, баба прокинеться й перетворить тебе у звіра.
Ліг він, чекає, чекає, аж чує – баба захропла. Тихенько запхав руку під подушку, добув скрипку. Тоді її в одну руку, а в другу смичок і тихенько вийшов. Сів він на коня – і гайда до моря.
Але зболіла рука, хотів перейняти скрипку й смичок з руки в руку, смичок доторкнувся до струн, і скрипка заграла. Тої ж миті прокинулася баба, сіла на віник і погналася за Вилупком. Доганяє вона їх, намагається схопити за вуздечку, а кінь відхилив голову. Баба схопилася за повісмо, а воно в руках залишилося. Так баба хапалася не раз, і поки доїхали до моря, цілого коня обскубла. А на море Вилупок кинув сувій полотна, виїхав на міст, кинув голку, баба за ним – і втопилася.
Приїхав Вилупок із чарівною
