style="font-size:15px;"> – То не гори, а палац Зеленого витязя. Зараз приїдемо туди. Витязь буде спати, він завжди спить у стайні, біля свого коня. Сам – на правому боці, а кінь – на лівому. Як зайдемо у стайню, ти мене прив’яжеш на місце коня витязя, а його коня переведеш на другий бік. Тебе той кінь до себе підпустить, а іншого когось не припустив би. Над Зеленим витязем – шабля і рушниця, а вони постійно колихаються і побрязкують, і він нічого не почує. Ти його шаблю зніми і прив’яжи на себе, а свою повісь. Потім ляж біля нього і штовхни його, щоб прокинувся. Сам прикинься, що спиш. Він схопить шаблю і – тебе по шиї, але шабля лише задзвенить, бо свого господаря не буде рубати. А якщо ви будете розщибатися, то нехай він кидає тебе першим, інакше ти охлянеш раніше.
Так і було. Зайшли вони у стайню, де спав Зелений витязь. Хлопець обміняв шаблі, обміняв коней і ліг біля Зеленого витязя. Штовхнув його три рази.
Витязь скочив на ноги, схопив шаблю – і хлопця по шиї… Але шабля задзвеніла. Розсердився і ще сильніше вдарив – раз, другий раз і третій раз. Але шабля хлопця не рубала.
– Тьху, щоб ти пропав! Чи ти чиста, чи нечиста сила?
– Я чиста душа… – підхопився хлопець.
Витязь подивився – шаблі і рушниці в них однакові.
– Чи будемо цімборами (побратимами)?
– Будемо.
І почали пити вино бочками. А коли були вже напідпитку, Зелений витязь каже:
– Ходімо на вечорниці. Є тут три дівчини, три сестри. Старша моя, середуща – іншого молодого принца, а молодша ще не має пари і буде твоя. Правда, якщо її не захочеш, візьми середущу.
Посідали на коней і їдуть, їдуть до тих дівчат, яких колись принц звільнив від батька – Поганина. Але Зелений витязь про все це не знав.
Як приїхали і стали перед їх палацом, сестри збігли вниз і впізнали обох легінів. Усі три найперше підбігли до принца, а молодша обняла його і поцілувала. Взяли його під руки й повели до світлиці.
А Зелений витязь сидів на коні й сердито дивився. Дівчата повернулися за ним і повели його в кімнату.
Почали гоститися. Коли всі наїлися і напилися, то дівчата почали гусляти, а два витязі – співати…
Та Зелений витязь усе п’є та п’є. Коли геть сп’янів, то почав різати зубами.
– Може, в тебе, цімборо, оскомина, що ти зубами ріжеш?
– Не оскомина в мене. Я ріжу зубами, бо ми два без крові не розминемося…
– Чому?
– Я був у цьому домі раніше за тебе, а дівчата найперше прибігли до тебе і повели в кімнату. Чому?
– Чому? Спитай їх.
Але він не питає, лише зубами ріже:
– Хочеш битися шаблями чи розщибатися?
– Як ти сам бажаєш.
– Будемо розщибатися!..
Коли вони стисли один одного під руки, Зелений витязь каже:
– Ну, кидай!
– Кидай ти, бо ти затіяв бійку.
І Зелений витязь кинув принцом до коліна в землю. Але той відхопився і кинув ним до пояса. Витязь натужився і кинув принцом до плечей. Принц вирвався
