їхні столи, тож вам пощастить, якщо вони прочитають більше ніж заголовок. Також буде бонусом, якщо вони хоча б запам’ятають ваше ім’я. Вони погодилися запросити вас лише тому, що ви колишній зек, котрий отримав «Срібну зірку», тому варто повернути це на нашу користь і навіжено рекламувати вашу книгу, – сказала вона, коли лімузин під’їхав до готелю «П’єр».
Гаррі забажав повернутися до Англії.
Водій вистрибнув і відчинив багажник, коли до машини підійшов швейцар готелю. Наталі повела Гаррі досередини, через вестибюль до рецепції, де потрібно було лише показати свій паспорт і підписати реєстраційну форму. Наталі, здавалося, врахувала все.
– Ласкаво просимо до «П’єра», пане Кліфтоне, – запросив портьє, передаючи йому великого ключа.
– Я чекатиму вас тут, у фойє… – Наталі зиркнула на годинник, – за годину. Лімузин відвезе вас до Гарвардського клубу на обід із паном Ґінзбурґом.
– Спасибі, – подякував Гаррі, спостерігаючи, як вона крокує через фойє, опиняється в обертових дверях і виходить на вулицю.
Він не міг не помітити, що був не єдиним чоловіком, який проводжав красуню поглядом.
Носій відпровадив його на одинадцятий поверх, показав клієнтові його номер і пояснив, як усе працює. Гаррі ніколи не зупинявся в номері готелю, який мав і ванну, і душ. Він вирішив усе нотувати, щоб мати змогу розповісти про це матері, коли повернеться до Бристоля. Письменник подякував носієві й розлучився з єдиним доларом, який мав при собі.
Перше, що зробив Гаррі ще до того, як розпакував речі, це підняв слухавку телефону біля ліжка та замовив телефонний дзвінок до Емми.
– Я зателефоную вам за п’ятнадцять хвилин, сер, – повідомила операторка міжнародного зв’язку.
Гаррі надовго затримався в душі й, витершись найбільшим рушником із усіх, які коли-небудь бачив, лише почав розпаковуватися, як задзеленчав телефон.
– Ваш закордонний дзвінок на лінії, сер, – інформувала операторка.
Наступним голосом, який він почув, був Еммин.
– Це ти, любий? Ти мене чуєш?
– Звісно, мила, – сказав Гаррі всміхаючись.
– Ти вже видаєшся американцем. Навіть не уявляю, яким ти прилетиш через три тижні.
– Я готовий повернутися до Бристоля негайно, особливо якщо книга не потрапить до списку бестселерів.
– А якщо не потрапить?
– Я зможу повернутися додому раніше.
– Це звучить гарно. А звідки ти телефонуєш?
– Із «П’єра». Вони запхали мене в найбільший готельний номер, який я будь-коли бачив. У ліжку може спати чотири особи.
– Краще б ти спав там сам.
– У ванній є кондиціонер і радіо. Тямиш, я ще не второпав, як усе вмикати. Або вимикати.
– Треба було взяти Себа з собою. Він би швидко це допетрав.
– Або розібрав усе на частинки і змусив мене знову збирати докупи. Як там наш хлопчик?
– Усе
