style="font-size:15px;"> Коли Гаррі з Еммою спустилися на вечерю, Джайлз уже чекав у вітальні.
Марсден налив кожному сухого хересу, а потім вийшов із кімнати, щоб перевірити, чи все відбувається за графіком.
– Сумний привід, – сказав Гаррі. – Вип’ємо за шляхетну леді.
– За шляхетну леді, – повторили Джайлз із Еммою, підіймаючи келихи.
Аж тут у вітальні з’вилася Вірджинія.
– Ви не про мене випадково балакали? – запитала вона без натяку на іронію.
Джайлз засміявся, тоді, як Емма могла тільки милуватися чудовою барвистою шовковою сукнею, яка змітала всі сумні вранішні спогади. Вірджинія торкнулася свого намиста з діамантами та рубінами, щоб переконатися, що Емма його не пропустила.
– Яка гарна прикраса, – знайшлася Емма, коли Джайлз вручив Вірджинії джин із тоніком.
– Спасибі, – подякувала Вірджинія. – Воно належало моїй прабабусі, герцогині Вестморлендській, а вона заповіла його мені. Марсдене, – звернулася вона до мажордома, який щойно повернувся, – квіти в моїй кімнаті починають в’янути. Можливо, ви могли б їх замінити до того, як я ляжу спати сьогодні ввечері.
– Безумовно, міледі. Коли будете готові, сер Джайлз, вечеря на столі.
– Не знаю, як ви, – сказала Вірджинія, – але я голодна. Може, ходімо?
Не чекаючи відповіді, вона вхопила Джайлза за лікоть і вивела їх усіх із кімнати.
Під час трапези Вірджинія частувала присутніх розповідями про своїх предків, представляючи їх чи не кістяком Британської імперії. Генерали, єпископи, міністри і, певна річ, кілька паршивих овець, як вона зізналася, та, мабуть, кожна сім’я має одну чи дві таких? Краля ледве перевела подих, коли скінчили десерт, а Джайлз повідомив сенсацію.
Він постукав ложкою по келиху з вином, аби переконатися, що привернув увагу кожного.
– Маю поділитися з вами чудовими новинами, – заявив він. – Вірджинія надала мені велику честь, погодившись стати моєю дружиною.
Запанувала незручна тиша, поки Гаррі нарешті не вичавив:
– Вітаю.
Еммі якось вдалося зобразити слабку посмішку. Коли Марсден відкоркував пляшку шампанського і наповнив келихи, Гаррі не міг не подумати, що Елізабет пробула в могилі лише кілька годин, а Вірджинія вже здійснила її пророцтво.
– Певна річ, щойно ми одружимося, – заторохтіла Вірджинія, ласкаво торкнувшись щоки Джайлза, – тут неодмінно відбудеться кілька змін. Але не можу собі уявити, щоб це стало несподіванкою, – сказала вона, тепло всміхаючись Еммі.
Джайлза настільки зачаровувало кожне її слово, що він просто схвально кивав щоразу, коли краля закінчувала речення.
– Ми з Джайлзом, – продовжила вона, – плануємо переїхати до Беррінґтон-холу вже незабаром після того, як поберемося, але з огляду на загальні вибори весілля доведеться відкласти на кілька місяців, що дасть вам більш ніж достатньо часу, щоб знайти собі житло.
Емма поставила
