що мама раніше офіційно заповіла її мені. Був би дуже радий поділитися змістом заповіту з тобою та Гаррі, якщо вважаєте, що це може допомогти вам планувати майбутнє.
– Я не вважаю за доцільне обговорювати мамин заповіт у день її похорону.
– Не хочу здаватися нечутливою, люба моя, – белькотіла Вірджинія, – але коли я повернуся до Лондона вранці, то витрачатиму більшу частину свого часу на підготовку до весілля, відтак вважаю, що було б найкраще з’ясувати всі питання, поки ми всі тут разом.
Вона звернулася до Джайлза і подарувала йому таку ж милу посмішку.
– Я згоден із Вірджинією, – сказав він. – Немає кращого часу, як теперішній. І можу тебе запевнити, Еммо, що мати залишила більш ніж адекватне утримання як для тебе, так і для Ґрейс. Вона залишила вам по десять тисяч фунтів кожній і розділила порівну між вами свої прикраси. Себастьяну вона залишила п’ять тисяч, які він успадкує, коли стане повнолітнім.
– Така щаслива дитина, – зронила Вірджинія. – Вона також передала свій «Шлюз у Клівленді» Тернера Джессіці, але картина залишиться в сім’ї до двадцять першого її року.
Цим одним реченням Вірджинія зізналася, що Джайлз поділився подробицями заповіту своєї матері зі своєю нареченою, не подбавши спершу розповісти про нього Еммі чи Ґрейс.
– Виняткова щедрість, – продовжила Вірджинія, – враховуючи, що Джессіка навіть не член сім’ї.
– Ми вважаємо Джессіку своєю донькою, – різко зауважив Гаррі, – і ставимося до неї саме так.
– Зведеною сестрою, гадаю, було б сказати точніше, – бовкнула Вірджинія. – І не треба забувати, що вона сирота з будинку Бернардо, та ще й єврейка на додачу. І саме тому, що я родом із Йоркширу, я схильна називати речі своїми іменами.
– А саме тому, що я родом із Ґлостерширу, – відбила Емма, – я схильна називати суку сукою.
Емма підвелася зі свого місця і вийшла з кімнати. Вперше того вечора Джайлз збентежився.
Гаррі тепер уже був певний, що ні Джайлз, ні Вірджинія не знають, що Елізабет склала новий заповіт. Він ретельно підбирав свої слова.
– Емма трохи розхвилювалася після похорону. Я впевнений, що вона оговтається до ранку.
Він склав свою серветку, побажав їм на добраніч і вийшов із кімнати, не сказавши більше жодного слова.
Вірджинія вирячилася на свого нареченого.
– Ти був чудовим, зайчику. Але мушу сказати, що у вашій родині люблять ображатися, хоча, мабуть, цього можна було очікувати після того, що вони дізналися. Однак боюся, що з цього нічого доброго не буде у майбутньому.
10
«Це національна служба Бі-бі-сі. Новини читає Елвар Ліделл. О десятій годині цього ранку прем’єр-міністр, пан Етлі, попросив аудієнції у короля й отримав у Його величності дозвіл розпустити парламент і призначити загальні вибори. Пан Етлі повернувся до Палати громад та оголосив, що вибори відбудуться у четвер двадцять п’ятого жовтня».
Наступного дня шістсот двадцять
