себе в руках, – сказала Гусениця.
– Це все? – запитала Аліса, щосили намагаючись стримати свій гнів.
– Ні, – відповіла Гусениця.
Аліса подумала, що все одно їй нічого більше робити, то можна почекати, може, й справді вона почує щось путяще. Кілька хвилин Гусениця мовчки попихкувала кальян, нарешті підняла руку і вийняла її з рота, а потім заговорила:
– Отже, ти вважаєш, що мінялася, так?
– Боюся, що так, пані, – сказала Аліса. – Я неспроможна пригадати того, що колись знала… І я не буваю однакових розмірів навіть десять хвилин поспіль.
– Не можеш пригадати чого саме? – допитувалася Гусениця.
– Ну, я пробувала читати вірш «Хороша перепілонько», але вийшло щось зовсім не те! – відповіла Аліса дуже сумним голосом.
– Прочитай «Ти старий, любий діду», – запропонувала Гусениця.
Аліса згорнула руки і почала:
– Ти старий, любий діду, – сказав молодик, —
І волосся у тебе вже сиве,
А стоїш вверх ногами й до цього вже звик, —
На твій вік це не дуже красиво.
– Молодим, – мовив дід, – я боявсь
неспроста,
Що це може відбитись на мізку,
Та моя голова – я вже знаю – пуста,
На ній можна стояти без риску.
– Ти старий, – знову каже юнак до дідка, —
І, нівроку, гладкий, як діжчина,
А в переверти йдеш, крутиш хвацьки млинка.
Ти скажи мені, в чому причина?
– Молодим, – мовив дід, – всі сустави собі
Розтирав я чарівною мастю,
Коли хочеш – за гроші хороші й тобі
Дам коробочку-дві того щастя.
– Ти старий, в тебе щелепи наче й слабкі.
Не вжувать їм нічого, крім здору, —
Та ти гуску з кістками строщив залюбки,
Де ти взяв таку силу бадьору?
– Молодим, – мовив дід, – я постійно
сваривсь
Із дружиною в день по три рази,
І від того мій рот на весь вік укріпивсь,
Мов стальні мої щелепні м’язи.
– Ти старий, – каже хлопець, – і, справа ясна,
Твої очі вже добре не бачать,
А на кінчику носа ти держиш в’юна;
Хто навчив тебе, діду, трюкачить?
– Я тобі відповів вже на троє питань,
Та дурний все одно не мудрішає.
Ти з дурницями, хлопче, від мене відстань,
Вимітайся, бо вижену втришия!
– Ти читаєш вірша неправильно, – сказала Гусениця.
– Не зовсім правильно, боюся, – несміливо зауважила Аліса.
– Зовсім неправильно, від початку до кінця, – рішуче заперечила Гусениця. Кілька хвилин панувала тиша.
Першою
