будьте розбещенцями.
Ми повернулися. Це був Карлос. Хтозна, як довго він тут стояв, підслухáючи. Він попрямував до нас. Мої приятелі перелякалися. Карлос верховодив у кварталі. Він зупинився перед Водичкою.
– У жінок є лише від чотирьохсот до шестисот яйцеклітин. І коли в них менструація, яйцеклітина виходить скривавленими шматками, і жінкам неабияк болить. Гормони міняють їхній настрій, роздувають тіло. Твої сперматозоїди виходять навіть під час сну, і коли ти мастурбуєш – це чисте задоволення. Жінки знають речі, про які ми, чоловіки, не маємо жодного уявлення.
Мої приятелі замовкли. Ніяк було йому заперечити. Карлос читав, як навіжений, книжки з філософії, історії, біо логії, художню літературу. Школу він покинув знуджений, пересичений читанням того, що вважав посередніми текстами. Його знання були обширними, і він висловлювався, як ніхто в районі не міг. Він уживав мову точну й знав значення слів пишномовних і невідомих. Хоча мої друзі мали стільки ж знань, як і він, вони не наважувалися заперечити йому. Боялись його. Усі його боялись.
Карлос указав на пачку «Делікатних», яка виглядала з кишені сорочки Хайбо.
– Пригости мене сигаретою, – попросив він.
Хайбо підвівся, щоб покласти йому пачку в руку. Карлос витяг одну сигарету, і Хайбо простяг запальничку. Карлос підпалив сигарету, роздивився пачку, ніби йшлося про дивний предмет, зім’яв її так, що вона аж розірвалася, і викинув на вулицю. Хайбо знову поглянув на нього, обурений.
– Ти нащо так зробив?
– Щоб ти не помер від раку, – відповів руба мій брат, гасячи водночас сигарету об дротяну огорожу. Я всміхнувся, і, помітивши це, Карлос усміхнувся теж. Він подивився на Місяць. – Через сорок сім днів «Аполлон ХІ» здійснить посадку там, у Морі Спокою, – сказав він і вказав рукою на якесь невизначене місце.
Ми вчотирьох підняли очі на Місяць. Неможлива подорож, вимріяна людським родом, ось-ось мала здійснитися.
– Сила тяжіння на Місяці у шість разів менша за нашу, – додав він, не відводячи погляду.
– Як це? – запитав Водичка.
Карлос усміхнувся.
– Поясню: якщо твоя опасиста мати тут важить кілограмів під сто, там би важила лише шістнадцять.
Карлос знав про сентиментальність Водички і про те, що такий жарт здатен був змусити його пустити кілька сльозинок. Але Водичка надто зосередився на тім, щоб утямити цю математичну формулу, аби заплакати. Крім того, Карлос виявив поблажливість: насправді мати важила сто сорок кіло.
– Щоб повернутися на Землю, корабель має рухатися з силою, що дорівнює силі Місячного тяжіння. Якщо «Аполлону ХІ» не вдасться вийти на орбіту Місяця, він її проскочить, і ніщо не зможе його повернути, – продовжив він.
Брат уже пояснював мені таку можливість. Вона мене жахала. Троє людей, всаджених у корабель, втрачають можливість повернутися і прямують у безмежжя. Троє людей дивляться в ілюмінатор на планету, яка віддаляється й віддаляється. Що вони побачать на своєму шляху в нікуди?
