Дикий. Гильермо Арриага

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Дикий - Гильермо Арриага страница 41

Дикий - Гильермо Арриага

Скачать книгу

рожевий халат косметика губна помада

                                                                                             сережки з підвісками

      зубні щітки

      напіввідкрита паста

      куски мила що ним вони мили свою шкіру, якої я більше

                                                                                                             не доторкнуся

      шиншилова горжетка яку Карлос подарував матері

               пальто з кролячого хутра яке він подарував батькові

      ночі

                  коли вони кохалися на цьому ліжкові в якому спали

      в якому прокидалися щоб іти на роботу в якому

      прокинулися щоб поїхати по шосе назустріч смерті

                                                                                                                             материн

      лак для волосся

      батьків дешевий лосьйон роликовий дезодорант який

      пахне ним

      його запах змішаний з

                                                                                                   запахом бензину з

      запахом його крові з

      запахом смерті з

      запахом колючок ехінокактуса які ввіткнулися в їхні тіла

                                                                                         перевертання в повітрі

      удари об каміння

                                                                                           коштовності біжутерія

      іноземні монети які вони назбирали в подорожі до

                                                      Європи і які вони соромливо сховали

      їхній син помирає а вони гуляють

      і вони скочуються в автомобілі що не перестає перевертатися і

                                                                                               знову перевертатися

      а я сиджу на краю їхнього ліжка дивлюсь на кімнату

                                                                           яку вони лишили порожньою

      і в дзеркалі споглядаю сина якого вони лишили

      с и р о т о    ю.

      Рiчки

      Амарук роздумував, чи треба йому переходити замерзлу річку. Нуджуактутук та його зграя перейшли її два дні тому. Його дід мав рацію: цей вовк був його господарем. Переслідуючи зграю, він утратив розважливість і тепер заглиблювався в невідомі території. Він не впізнавав цих гірських масивів, цих засніжених рівнин, що розтяглися на кілометри. Він ніколи ще не бачив такої кочової зграї. Коли здобичі було мало, вовки могли пробігати до двадцяти кілометрів щоденно, але ж не такі відстані. Нуджуактутук, не спиняючись, вів зграю чимдалі на північ.

      Амарук більше не натрапляв

Скачать книгу