місці. Вона не хотіла казати йому щось подібне. Не хотіла й поводитися як стереотипна жінка, особливо перед чоловіком, молодшим на три роки. Вона була гордою. А ще, схоже, заздрила, що його кар’єрне зростання перевершувало її власне. Тому не спромоглася на відвертість. А втім… Однаково було занадто пізно…
– Добре, їдь… Байдуже… Хай би що я сказала, ти все одно поїдеш до Америки.
– …
Договоривши, Фуміко одним махом допила каву.
– Ого.
Коли чашка спорожніла, вона знову відчула запаморочення. Світ навколо знову закрутився й наповнився мерехтливою парою.
«І навіщо я поверталася в минуле?»
Фуміко поринула в думки.
– Я завжди думав, що… – озвався Горо. – Що я тобі не пара.
Фуміко не розуміла, чому він це казав.
– Коли ти запрошувала мене випити кави, – продовжував він, – я завжди повторював собі, що не варто в тебе закохуватися…
– Що?
– Тому що в мене є це… – сказав Горо.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
