сиділа жінка в білій сукні. Якщо спробувати силою підняти її, вона тебе прокляне. Правило четверте: у минулому треба залишатися на тому стільці й не вставати з нього. Іншими словами, з якоїсь причини в минулому не можна вийти до вбиральні. Правило п’яте: є обмеження в часі. Пригадавши це правило, Фуміко збагнула, що не знає його подробиць. Вона й гадки не мала, багато чи мало цього часу.
Дівчина обмірковувала правила. Думки змінювали одна одну. Від роздумів про марність задуму повернутися в минуле вона перейшла до наміру взяти ситуацію до своїх рук і сказати все, що хотіла. Зрештою, гірше вже не буде, бо теперішнє однаково не зміниться. Фуміко раз по раз повторювала правила, доки не заснула обличчям на столику.
Уперше Фуміко дізналася про мрію Горо, коли витягла його на третє побачення. Він фанатів від комп’ютерних ігор. Особливо йому подобалися ті онлайн-ігри, що називалися MMORPG[4]. Його дядько був одним з розробників усесвітньо популярної MMORPG під назвою Arm of Magic. Із самого дитинства він мав на Горо величезний вплив, і той мріяв долучитися до його компанії TIP-G. Ті, хто хотів складати вступний іспит на роботу в компанії, мали виконати дві передумови: 1) мати принаймні п’ять років досвіду роботи системним адміністратором у медичній галузі; 2) самостійно розробити нову комп’ютерну гру. Людські життя залежали від стабільної роботи систем у медичних закладах, тому не можна було припуститися помилок у програмах. В індустрії онлайн-ігор, з іншого боку, помилки не вважали чимось страшним, адже завжди була можливість додаткового оновлення навіть після випуску гри.
У TIP-G усе було інакше. Туди приймали лише людей з досвідом роботи в медичній галузі. Вони хотіли, щоб у них працювали тільки найкращі програмісти. Коли Горо розповів Фуміко про цю мрію, вона здалася їй чудовою. Та дівчина не знала, що головний офіс компанії TIP-G був в Америці.
Перед їхнім сьомим побаченням Фуміко чекала Горо на місці зустрічі, коли з нею заговорили двоє чоловіків. Вони намагалися познайомитися. Доволі привабливі, але їй було байдуже. Уже не вперше чоловіки фліртували з нею, і Фуміко вигадала спосіб позбуватися таких залицяльників. Та саме тоді прийшов Горо й ніяково зупинився осторонь. Фуміко відразу підійшла до нього, але ті двоє чоловіків кинули на нього презирливі погляди й запитали, чому вона з таким нікчемою. Їй довелося скористатися своїм способом.
Горо у відповідь лише схилив голову й промовчав. А Фуміко повернулася до чоловіків та оголосила англійською: «Ви не знаєте, який він чарівний», російською: «Йому не бракує сміливості братися за складні завдання на роботі», французькою: «Йому вистачає сили волі не здаватися», грецькою: «Він має виняткову здібність досягати неможливого», італійською: «Я також знаю, що він доклав неймовірних зусиль, щоб розвинути в собі цю здібність», та іспанською: «Він полонив мене так, як не зміг жоден інший чоловік». Відтак додала японською: «Якщо ви, хлопці, зрозуміли, що я щойно сказала, то я залюбки проведу з вами час».
Приголомшені, обоє спершу стояли мов укопані. Потім перезирнулися і, насупившись, пішли.
Фуміко
