Франц К.3.11.1912, неділя
Дорога мадемуазель Феліціє!
Отже, мій небіж[25] за стінкою рюмсає, моя мати безперервно намагається його вгамувати, ласкаво називаючи по-чеськи то «ти мій розумничку», то «ти мій малюче», тим часом уже шоста вечора, ні, вже пів на сьому, як запевняє годинник, я по обіді засидівся у Макса, який прочитав мені два розділи зі своєї нової повісті «На курсах крою та шиття»[26], як на мене, надзвичайно вдалої і повної чудових дівочих почуттів, а проте вона подекуди вже геть вилетіла мені з голови, таке велике було моє нетерпіння мерщій сісти за цей лист, до якого мене, якщо підрахувати точно, тягне вже з другої години ночі, тобто з тієї секунди, коли я скінчив з іншим своїм писанням. А виявляється, що вже пізно, тиранічний мій розпорядок взагалі-то наказує мені цієї ж миті лягти і годинку поспати, тим більше що у помешканні наразі спливають останні хвилини відносної тиші, яка знову запанує тільки вночі, на додачу до всього переді мною коректура[27], яка ось уже кілька днів, нечитана, валяється на столі і яку завтра відсилати, а це значить ще кілька годин вечірнього та нічного часу, просто так відірваних від роботи; з усіх цих, здебільшого безглуздих причин ґрунтовного, систематичного листа, який я хотів написати і який пасував би неділі, сьогодні не вийде. З тих-таки причин, включаючи останню, я досадую й нудьгую, і крихітне, ще геть маленьке кошеня жалібним нявканням з кухні найкраще вторує тузі мого серця. На додачу до всього, як я і очікував, лист від Вас не прийшов, адже Ваші листи приходять зазвичай тільки з другою поштою, а її у неділю не розносять, отож у кращому разі я отримаю його лише завтра на ранок, по довгій ночі. – Чи здатен хто-небудь у таких умовах заборонити мені як по слабку компенсацію звернутися до Вас так, як я наважився це зробити в перших рядках? І чи не підходить це звернення, зокрема і взагалі, якнайкраще, щоб, одного разу його вживши, від нього більше не відвикати?
Дорога мадемуазель Феліціє, як же провели Ви цей чудовий, але такий короткий недільний день? Якщо люди і справді здатні відчувати, коли про них думають, то сьогодні серед ночі Ви повинні були не один раз прокинутись, а напередодні ввечері, читаючи в ліжку, потроху губити очима рядки, за сніданком же кілька разів відривати замислений погляд від какао, булочок і навіть від Вашої матінки. Орхідеї, коли Ви несли їх у нову квартиру, раптом на мить застигли у Вас в руках, і тільки тепер, далебі над «Втечею Шилінґа»[28], Ви дістали певний спокій, адже я вже не думаю про Вас, я зараз просто з Вами. Але ні, я не з Вами: щойно поставивши крапку в попередньому реченні, я почув у сусідній кімнаті голос батька, який щойно повернувся додому з вкрай несприятливими діловими новинами, тож мені довелося туди вийти і якийсь час постояти разом з батьками, розділивши їхнє журне мовчання.
В останні дні мені згадалися два доповнення до нашого спільного вечора, одне я випадково виявив у Ваших листах, на інше натрапив у своєму власному.
Фелікс, син сестри Кафки, Еллі.
Повість «На курсах крою і шиття» («
Мова про збірку «Споглядання» (
Йдеться про драму Ґергарта Гауптманна «Втеча Ґабріеля Шилінґа» («
