скільки вистачає сил, бажання і щастя, до першої, до другої-третьої ночі, а одного разу навіть до шостої ранку. Потім знову гімнастика, як уже описано вище, тільки тепер без серйозних навантажень, після чого обмивання і – здебільшого з легкими болями в серці і тремтячими черевними м’язами – в ліжко. Далі – всілякі хитрощі, щоб заснути, чи то пак досягти неможливого, бо неможливо спати (а Господь до того ж вимагає спати без сновидінь) і водночас думати про свою роботу, намагаючись, на додачу до всього, з упевненістю вирішити питання, свідомо з певністю не вирішувані, себто вгадати, чи прийде навзавтра лист від Вас і, якщо прийде, то коли. Ніч моя, таким чином, складається з двох частин, спочатку з неспання, потім з безсоння, і якби мені схотілося про все це докладно розповісти, а Вам – мене вислухати, цей лист не скінчився б ніколи. Зрозуміло, по всьому цьому не випадає дивуватися, що зранку у себе в конторі я стаю до роботи, коли сили мої практично наскінчу. Деякий час тому в нас у коридорі, по якому я проходжу, прямуючи в машинописне бюро, стояли ноші для перенесення папок зі справами і пачок усілякої іншої документації, так ось, проходячи повз них, я щоразу думав, що вони призначені виключно для мене і на одного мене чекають.
Для повноти картини можна не згадати, що я не тільки чиновник, але ще і фабрикант. Річ у тім, що моєму шваґрові[22] належить азбестова фабрика, компаньйоном якої я є (хіба що вкладені туди гроші мого батька) і за такого офіційно вважаюся. З цією фабрикою я вже сьорбнув досить горя і турбот, про які зараз не хочу розповідати, у кожнім разі я давно намагаюся по змозі від неї відкараскатися (себто всіляко уникаю своєї – явно марної – участі в її справах), але міра можливості, знову-таки, і не вельми велика.
Ну ось, знову я розповів так мало і ні про що ще не запитав, а вже час закінчувати. Але жодної відповіді – а жодного питання і поготів – нам не можна загубити. Є, щоправда, один чарівний засіб, за допомогою якого двоє людей, які, не зустрічаючись і навіть не балакаючи одне з одним, здатні, втім, дізнатись принаймні майже все про минуле одне одного, буквально в одну мить, без довгого взаємного листування, але засіб цей, звичайно, майже зі царини вищої магії (нехай і не показує так уже магічно), і який тим, хто удається до нього, хоча і не видається винагородженим, але тим вірніше не залишається і безкарним. Тому я Вам його не називаю, хіба що Ви самі його розгадаєте. Воно звучить жахливо коротко, як і всі заклинання.
Бувайте здорові і дозвольте скріпити це побажання довгим поцілунком Вашої руки.
Прага, 2.11.1912, субота
Ласкава пані!
Як так? Невже і Ви теж втомилися? Мені майже моторошно уявляти, як Ви, втомлена, сама досі сидите ввечері на роботі. Як, до речі, Ви туди вбираєтесь? І в чому полягають основні Ваші обов’язки? Ви більше пишете або диктуєте? У Вас, мабуть, досить висока посада
Мова про Карла Германа, чоловіка сестри Еллі.
