це об одинадцятій годині.
У понеділок, двадцять шостого вересня 1994 року.
Помалу розпливалися спогади про Рим. Так само повільно щезає марево в пустелі.
Розділ 3
У вівторок, двадцять сьомого вересня, у Сконе й далі дощило. Синоптики передбачили, що після теплого літа прийде дощова осінь. Наразі ніщо не суперечило цим прогнозам.
Учора ввечері Курт прийшов додому після першого робочого дня, зготував сяку-таку вечерю, змусив себе з’їсти її і кілька разів спробував додзвонитися до дочки Лінди, що мешкала в Стокгольмі. Вперта негода зробила недовгу перерву, тож він відчинив двері на балкон. Спіймав себе на роздратуванні від того, що Лінда сама не зателефонувала й не поцікавилася, як подорожувалося. Він постарався умовити себе, але без особливого успіху, що дочці нíколи. Цієї осені вона суміщає навчання у приватній театральній школі й роботу офіціанткою в ресторані на Кунґсгольмені.
Об одинадцятій Курт зателефонував до Байби в Ригу. Знову задощило, знявся вітер. Дедалі важче поновлювати в пам’яті теплі дні в Італії.
У Римі він якщо й робив щось інше, ніж слугував компаньйоном батькові й насолоджувався теплом, то хіба що думав про Байбу. Удвох із нею влітку, всього кілька місяців тому, вони поїхали до Данії, й одного з останніх днів цієї мандрівки Валландер, досі втомлений і пригнічений від виснажливого полювання на чотирнадцятирічного вбивцю, спробував розвідати, чи не хоче Байба вийти заміж за нього, за Курта. Вона відповіла ухильно, не спаливши мостів за собою. Не приховувала причини свого вагання. Вони йшли нескінченним пляжем біля Скагена, де зустрічаються два моря й де Валландер багато років тому ходив зі своєю колишньою дружиною Моною, а згодом і самотою, коли потерпав від депресії і подумував, чи не кинути роботу в поліції. Вечорами панувала мало не тропічна спека, однак пляжі були майже порожні. Мабуть, люди воліли дивитися телетрансляції матчів чемпіонату світу з футболу. Удвох вони прогулювалися, збирали камінчики та черепашки, і Байба сказала, що не знає, чи варто й думати про те, щоб знову почати спільне життя з поліцаєм. Її чоловіка, майора латвійської поліції Карліса, вбили 1992 року. Саме тоді, за тих бентежливих фантасмагоричних часів у Ризі, Курт познайомився з Байбою. У Римі Валландер спитав себе, чи справді він сам хоче ще раз одружитися. Та чи взагалі доцільно це робити? Навіщо вплутуватися в непростий формальний зв’язок, який у наш час мало що значить? Курт довго жив у шлюбі з першою дружиною, а п’ять років тому почувся ні в сих ні в тих, коли вона несподівано повідомила, що хоче розлучитися. Тільки тепер він міг витлумачити і принаймні частково виправдати рішення Мони почати нове життя без нього. Міг зрозуміти, чому так мало статися. Міг оцінити свій вплив на розвиток подій і навіть узяти на себе більшу частину провини, адже ж він майже не бував удома й байдужів до справ, які жінка вважала дуже важливими. Якщо тут взагалі можна говорити про чиюсь провину. Перший відрізок життєвої дороги вони з Моною йшли поруч. Далі дороги почали розходитися, та так повільно й непомітно, що цю розбіжність стало видно, коли вже було пізно щось виправляти. Коли вони вже не бачили одне одного.
Про
