спочивала в лагідному сутінку. Світло наводило на думку щось жіноче. Піч видавалася нерухомою німою скелею посеред опустілого моря.
Розмова тривала зо дві години. Потім почалося чаювання на кухні. Всі знали, коли наступна зустріч. Годі було сумніватися в тому, що вона не відбудеться.
О пів на дев’яту господиня провела гостей надвір, потиснула кожній із них руку й від кожної вислухала слова вдячності. Коли зник останній автомобіль, рушила до спальні й там змінила одежу, скинула перуку та окуляри. Прихопивши з собою пакет із уніформою, вона зайшла на кухню помити чайні чашки. Тоді всюди загасила світло й узяла сумочку.
Якусь мить вона ще постояла біля печі. Панувала мертва тиша.
Тоді жінка вийшла з будинку. Мжичило. Вона сіла в авто й поїхала до Істада.
А опівночі вже лежала в постелі й спала.
Розділ 5
Прокинувшись у четвер о шостій ранку, Валландер почувався відпочилим. Вгамувався біль шлунка. Термометр за кухонним вікном показував п’ять градусів тепла. Важкі хмари покрили небо. Вулиці були мокрі, але не дощило.
На роботу він прийшов кілька хвилин по сьомій. Тут іще панував ранковий спокій. Ідучи коридором до свого кабінету, Валландер розмірковував, чи вдалося з’ясувати, що сталося з Гольґером Ерікссоном. Повісивши куртку, він сів за стіл, на якому лежало кілька папірців із телефонними номерами. Ебба нагадала, що на сьогодні він умовився з окулістом. Геть вилетів із голови цей візит, таки неминучий. Конче потрібні окуляри для читання. Коли довго сліпаєш над паперами, перед очима розпливаються літери й болить голова. Незабаром стукне сорок сім. Нічого не вдієш, вік дає себе знати. Інша записка повідомляла, що з ним хоче поговорити Пер Окессон. Той був ранній птах, тож Курт негайно зателефонував йому в прокуратуру, розміщену в тому самому будинку, що й поліція. І дізнався, що Окессон увесь день буде в Мальме. Відклавши цю записку, Валландер пішов по чашку кави. Повернувшись, сів, відкинувся на спинку стільця і вкотре вже спробував розробити план дальших дій у справі контрабанди автомобілів.
У всіх організованих злочинних угрупованнях є слабке місце – ланка, яка розривається, коли її добряче обтяжити. Щоб була хоч якась надія добратися до контрабандистів, треба зосередитися на пошуках такої ланки.
Ці роздуми перервав телефонний дзвінок. Ліза Гольґерссон, нова начальниця, привітала з поверненням додому.
– Як подорожувалося? – поцікавилася вона.
– Дуже вдало.
– Після таких подорожей заново відкриваєш батьків.
– А ті, своєю чергою, вже по-іншому дивляться на дітей, – відказав Валландер.
Начальниця квапливо перепросилася. Було чути, що хтось увійшов до її кабінету і щось сказав. На думку спало, що Б’єрк ніколи не став би розпитувати про відпустку. За хвилинку вона знову взяла трубку.
– А я провела кілька днів у Стокгольмі. Там було не дуже весело.
– Що вони там надумали
