запитав Тарас Адамович, і, не чекаючи на відповідь, назвав своє ім’я, а потім представив Міру.
– Радий знайомству, панно Томашевич, – усмішка на його обличчі видавалася щирою, але продовжувала дратувати. Чимсь невловимо схожий на Назимова – її сестрі подобалися такі типи: з пронизливими темними очима й флером іронічної брутальності. Надто правильні риси обличчя, жодних непевних ліній, як у Рахліна. Мабуть, колишній кавалерист, який тепер керує літаком, наче конем. Він точно не впав би з крила. Але й Віра б не впала – зависла б на краєчку, як метелик, і спурхнула б униз – граційніше, аніж поручик Рахлін, значно швидше, ніж колишній слідчий Галушко. Міра відмахнулася від своїх думок, прислухаючись до відповіді Горенка.
– Літав. На sister-ship цього літака. А потім і на інших моделях – «Муромцях». Але пана колишнього слідчого, певно, цікавить останній сумнозвісний політ «Гранда»?
– Поза сумнівом.
– Мене не було на борту. Про переліт із Петрограда вам краще розпитати поручика. Якщо мені більше нема кого тут ловити, – він зробив павзу, ледь схиливши голову в бік Міри, – з вашого дозволу, я піду, – і він рушив до виходу з ангара.
– Не зважайте, – звернувся до них поручик, – Горенко з Курдашовим були давніми друзями. Штабскапітан… може бути різким, якщо з ним говорити про цей політ.
– А де був штабскапітан, коли його друг летів із Петрограда? – холодно запитала Міра.
– Тут, на аеродромі, – почулося з боку виходу, і двері ангара грюкнули, щільно зачинившись.
– Повернімося у літак? – запропонував поручик.
Нотатник Міра дістала вже в кабіні. Швидко занотувала кілька подробиць про зліт, набір висоти і погодні умови, підкреслила імена тих, хто був на борту. Акуратно вивела ім’я молодої дружини князя Курдашова, замислилась. Її ім’я застигало на вустах терпким присмаком охолодженого червоного вина – Агата.
Князь Олександр Курдашов виявився нащадком шляхетного дворянського роду, що походив від татарських ханів Біхана та Саїд-Ахмета. Генерал-майор Микола Курдашов був героєм війни 1812 року, учасником Бородинської битви, близьким другом фельдмаршала Кутузова. Брат генерал-майора, Сергій Курдашов, був камергером імператорського двору, київським губернатором. У родині сина останнього, Сергія Сергійовича Курдашова, статського радника, і народився Олександр Сергійович Курдашов. Молодий князь закінчив Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення, працював інженером на залізничній лінії від Тифлісу до Карсу, здобув чин титулярного радника, на його ж прохання був відряджений як викладач до Київського політехнічного інституту. Саме у Києві він сконструював ферменний біплан, що важив 320 кілограмів із мотором «Анзані» потужністю 35 кінських сил. Біплан мав переднє кермо висоти, кермо керування і хвостове оперення-стабілізатор. Каркас біплана являв собою конструкцію з дерев’яних рейок, які інженер Курдашов обтягнув прогумованим полотном.
Двадцять третього травня 1910 року літак перевезли від хімічного корпусу інституту на Сирецький іподром. Того ж дня у присутності членів Київського
